США завершили масштабне розгортання сил на Близькому Сході

Іран сьогодні перебуває у складному внутрішньому стані. Економіка ослаблена, національна валюта девальвована, протестний потенціал притих, але існує.

Морська блокада Ірану теоретично можлива, але практично означає загрозу перекриття Ормузької протоки. Наслідки такого сценарію були б глобальними: зупинка експорту енергоносіїв з країн Перської затоки, різке зростання цін на нафту і газ, удар по світовій економіці.

Для США це означало б не лише зовнішньополітичні, а й серйозні внутрішні економічні ризики, які трансформуються в електоральні.

Саме тому найбільш імовірний сценарій, який обговорюється в аналітичних колах, це не масштабна війна, а спроба «хірургічного» впливу на кшталт "Венесуели."

Точкові удари, робота спецслужб, спроба ослабити або дезорганізувати керівництво Ірану. Стратегічна мета такого підходу це не просто тиск на Тегеран, а послаблення зв’язку Ірану з росією та Китаєм і переформатування балансу сил у регіоні.

Додатковий фактор, звісно, енергетика. США наближаються до завершення періоду сланцевого зростання і в середньостроковій перспективі можуть знову стати чистим імпортером нафти. Це підвищує значення контролю над глобальними енергетичними потоками та стабільністю регіонів їхнього походження.

У разі серйозного ослаблення Ірану наслідки будуть значно ширшими за Близький Схід:

— Китай втратить ключового регіонального партнера і буде змушений переглядати свою глобальну стратегію.

— росія позбудеться важливого союзника і зіткнеться з додатковою ізоляцією.

— Позиції долара можуть зміцнитися, а альтернативні фінансові проєкти втратять імпульс і сенс.

Так, пауза перед можливими діями - це, ймовірно, етап ухвалення рішень із надвисокою ціною помилки.

Головне питання залишається відкритим: чи зможуть США одним обмеженим ударом вразити одразу трьох геополітичних противників, не спровокувавши ланцюгову кризу глобального масштабу?

Від відповіді на нього залежить конфігурація світової безпеки на роки вперед.

Спостерігаймо!

Джерело