Знання примножують смуток

Борислав Береза
- 23.12.2025, 12:00
- 394

У лихі 90-ті в мене був приятель. Його звали Саня. Він був художник-оформлювач, гравюрист. У Сані виявили рак на якійсь пізній стадії, і лікарі спрогнозували, що йому залишалося декілька місяців. Про це знав я і ще один наш спільний приятель. І більше ніхто. Так сталося, бо це був його вибір

Ми сиділи з ним в Дарниці, біля "Дитячого світу», і пили динну горілку "Кеглєвіч", яка, хоч і називалася горілкою, але мала щось біля 20 градусів і на горілку зовсім не була схожа. І от п'ємо ми той "Кеглєвіч" і закусуємо картоплею фрі, та говоримо за життя.

Саня розповідав, що бере якомога більше роботи, щоб залишити після себе гроші мамі та дружині. А ще сподівається, що це хоч якась пам'ять про нього буде. Я тоді його запитав, чому він навіть мамі та дружині нічого не каже?

Він пояснив приблизно так:
- А який сенс? Скільки мені ще залишилося? Ну, місяць. Ну, може два. І навіщо наповнювати ці місяці сумом та сльозами близьких? Мені і так болю вистачає. Навіщо ще їм робити боляче? Хай ці місяці будуть звичайним життям. А знання примножують смуток.

Менше ніж за місяць Сані не стало. Хоча ми все розуміли, але це все одно сталося якось неочікувано. Саня все підготував, від місця на кладовищі до грошей на поховання, тому для його родини це минуло без зайвих напрягів. На поминках його дружина сказала, що Саня залишив заповіт і в ньому вказав, що ми з ще одним приятелем допомагали оформлювати все, і вона нам вдячна. І спитала, чому ми нічого їй не сказали?

- Леся, це був його вибір. Він розумів, що порятунку немає, і не хотів, щоб оці тижні ви були в тузі та смутку. Він правий, бо ви жили звичайним життям, а не в страху та очікуванні його смерті. Якщо б був шанс на лікування, то він би розповів, і ви б з ним разом йшли цим шляхом, підтримуючи один одного.

Я згадав цю історію вчора через те, що на зустрічі мене запитали, навіщо я системно вказую на проблеми та факапи Зеленського? Сказали, що це сильно дратує. Тоді я згадав цю історію і пояснив, що не вважаю Україну смертельно хворою. Так, країна хворіє. Так, ми бачимо, що недугів декілька. Так, є проблеми як зовнішні, так і внутрішні. Але все це можна здолати та вилікувати країну. І так, як більшість ліків, я дуже неприємний на присмак. Але якщо замовчу, то кому, окрім Зеленського, Єрмака, Міндіча, слуг та всієї цієї шобли, буде краще? Тож, якщо замовчу, то значить вважаю, що лікування вже неможливо. А поки будемо намагатися лікувати країну від цієї холери. І по трохи вдається.

Джерело