Прояви одного й того ж інструменту влади росії

Усі вони — прояви одного й того ж інструменту влади.

У кремлі завжди добре розуміли: якою б потужною не була пропаганда й репресивний тиск, неможливо змусити всіх любити владу й вірити їй. Завжди існуватиме частина суспільства — з політичних чи психологічних причин — внутрішньо нелояльна, навіть якщо мовчазна.

Залишати цю групу поза контролем небезпечно. Тому для неї роками плекали й розкручували образи «опозиційних» діячів культури та політики — таких, що насправді не становили загрози системі. Ба більше, ці образи часто свідомо конструювалися як «інші», альтернативні, щоб впливати саме на тих, хто не піддавався прямій пропаганді чи відкритому тиску.

У цьому й полягає секрет популярності нібито антирежимних булгакових, висоцьких, явлінських.

Ті, хто й сьогодні прагне ними захоплюватися або захищати їх, без зусиль знайдуть ознаки «інакшості», дистанції від влади, критичного погляду. Але варто пам’ятати: саме влада ці ознаки сформувала, дозволила й підтримувала — рівно настільки, наскільки вони були їй потрібні.

Джерело