Про вправу, яку мені показала донька

Ну, і навпроти кожної такої фрази пишеш, чому це не так, типу спростовуєш оте, що намертво вʼїлося, і твій мозок, і часто тебе гальмувало.

Я і досі це не зробила, хоча напхана тими фразами-гальмами по саме тімʼя.

Аж тут розмовляю зі знайомою, перейшли на тему стосунків діти-батьки, і вона раптом питає мене: а яку фразу від батьків ти пам’ятаєш все життя?

Мені б хотілось їй відповісти: «Що б не сталося, памʼятай - ми тебе завжди любимо!».

Але ні, не могла я аж так збрехати). Бо ніхто мені таку фразу не казав.

А я своїй доньці - казала. І ще казала, що «я завжди на твоєму боці. Що б не сталось. Завжди».

І казала, що «мій дім - це те місце, куди ти можеш прийти завжди, в будь-якому стані і з будь-якими проблемами».

Звісно, що моя донька має свій список фраз від своїх батьків, які їй точно не допомагали по життю.

А знайомій, знаєте, що я відповіла? 

Перша фраза, яка спала на думку, бо вона намертво вʼїлась в мій мозок, і яку я ненавиділа тоді і ненавиджу досі, така: спочатку навчись гроші економити, а потім будеш заробляти.

Господи, ну яка ж фігня! Я ще тоді, в дитинстві, питала: як можна економити те, чого немає?! Як економити, коли ти взагалі нічого не знаєш про гроші?! Як економити, якщо не вистачає на найнеобхідніше?! Як можна весь час, говорячи про гроші, говорити лише про те, як їх економити?!

Коротше, я не вмію і не економлю. І страждаю від цього. Певне. Бо живу без запасів. І боюсь, що живу без запасів.

А у вас як? Яку фразу батьків пам’ятаєте все життя? І як вона вплинула на те саме ваше життя?

Джерело