Колись то лебідь, рак та щука...

США, Європа та Україна не можуть домовитися про єдину позицію щодо російського агресора. Тому війна триває….

Президент США Дональд Трамп наклав санкції на дві найбільші нафтові компанії росії- роснєфть та Лукойл ще 22 жовтня.

Мета була більш конкретною, ніж тиск на росію, щоб припинила війну. Вже за тижднень по санкціях почалися перемовини про купівлю майна Лукойла на 20 мільярдів доларів американськими компаніями Шеврон та Карляйль. Мабуть, і роснєфть веде або буде вести перемовини про продаж частини свого майна американським компаніями. 

Здається, ці перемовини про продаж майна йдуть успішно, і на радощах з'явився план з 28 пунктів, який колишній британський прем'єр Борис Джонсон прирівняв до ганебної мюнхенської зради 1938 року. Тоді Британія з Францією продали Гітлеру Чехословаччину, хоча у Чехословаччини була мільйонна
армія та природний захист у вигляді Судетськіх гір.

За допомогою союзників Франції та Британії, Чехословаччина могла би відбити напад гітлерівської армії. Втім, тоді, у 1938 році, ганебні дії Франції та Британії були викликані острахом перед нападом німецької армії на них самих. А нинішні дії адміністрації Трампа викликані лише жадібністю щодо придбання майна. Позиція європейських країн теж непослідовна, бо деякі з них припускають можливість зміни кордонів силою. Але канцлер Німеччини Фрідріх Мерц чітко висловився
щодо цього питання, коли заявив, що для повернення росії до великої сімки немає передумов. Це означає, що німецький уряд вважає неприйнятним будь-які зміни кордонів України. Тому що росію викинули з клубу провідних світових економік у 2014
році, через те, що вона загарбала Крим.
Визнання Криму російським є неприйнятним для Німеччини і має бути єдиною позицією усіх європейських країн, включно з Францією.
І не тільки тому, що це суперечить міжнародному праву. А ще й тому, що там лежать найбільші скарби, якими володіє Україна: це запаси газу на 5 трильйонів доларів
та чималі запаси нафти та конденсату.

Постачання цих запасів до Європи, якій бракує енергоносіїв, і має бути тим мотивом, що об'єднає політику країн Європи. Тому що це зменшить витрати усіх європейських країн на газ. Європейські нафтогазові компанії разом з американськими створять консорціум для видобування і постачання кримського газу до Європи, забезпечивши у такий спосіб інтереси Європи. Те саме стосується Юзівського родовища газу в Україні. Що ж стосується уряду України, то він буде ще не раз стикатися з подібними 28 пунктами, якщо чітко не озвучить вартість скарбів у Криму, які вкрала росія.

Тоді стане зрозумілим, що пропозиція Україні 100 мільярдів доларів з заморожених російських активів - це лише 2% від вартості кримського газу. А з врахуванням і вартості кримської нафти — це менше 1%. Спільна позиція Європи та України має вказати уряду Трампа на це неподобство. І тоді спільна позиція США, Європи та України щодо росії має полягати у тому, що поки росія не поверне Крим з його газовими родовищами Україні, ніякого зняття санкцій з російських нафтогазових
компаній не буде. В разі повернення Україні кримських родовищ газу, росія зможе повернутися до великої сімки та відновити поставки енергоносіїв на європейський ринок. Це сприятиме відновленню російської
економіки, а також і врятує росію від дезінтеграції. Таке рішення країн розвинутих економік потрібне, щоби спільними зусиллями приступити до вирішення головної проблеми сучасності. Це проблема державного
боргу, яка нависла майже над усіма країнами розвинутої ринкової економіки. Самотужки цю проблему не вирішать ні США, ні Європа, ні Японія. Тим паче і Китай, чия економіка залежна від продажів на європейському та американському ринках.

Поки що ж ми бачимо: “Як Лебідь рветься підлетіть, Рак упирається, а Щука тягне в воду.”
Тому що не усвідомлюють, що у такий спосіб не поставити воза до коня, тобто не зменшити боргове навантаження усіх урядів до такого рівня, щоби це не загрожувало припиненню світового кредиту. І відповідно, не загрожувало численними громадянськими заворушеннями та світовими війнами.