Якщо не можеш визволити території швидко - плануй довгу гру

Так скінчилися Перша та Друга світові війни у 20 столітті. А що робити, якщо президент Трамп наполягає на тому, щоби скінчити війну ще до того, як в агресора скінчаться ресурси для її продовження? При цьому він не бажає вживати заходів, щоби ці ресурси в кремля скінчилися. Ні Томагавків для України, ні вторинних санкцій проти російської нафти.

Тоді і виникає необхідність в плануванні довгої гри за визволення українських територій. У чому полягає суть довгої гри? У тому, що окуповані території звільняються як на полі бою, так і цілеспрямованою політикою у
періоди “холодного” протистояння
з нашим ворогом. 

Тобто відоме прислів'я: “Війна - це продовження політики іншими засобами” треба змінити на “Політика - це війна іншими засобами”.

І ця війна - гаряча, або холодна не скінчиться, поки ворог не залишить останнього сантиметру української території, яка визнана міжнародним правом. 

Коли ж сягнемо цієї мети? Правильна відповідь така: «Колись у майбутньому, коли росія розпадеться на кілька незалежних держав”.
А до того часу в української держави є три завдання.

Перше — зміцнювати Збройні сили України, щоби ворог у майбутньому не мав переваги на полі бою. Друге — долати корупцію на усіх рівнях, зокрема - на рівні державних установ, і не в останню - на рівні місцевого самоврядування. 

Якщо корупція в Україні буди нижчою, ніж у росії, то ми дочекаємося, коли розпадеться росія, а не вони дочекаються коли
розпадеться Україна.

І третє завдання - зміцнювати політичні зв'язки з нашими партнерами як у Європі, так і Сполучених Штатах, щоби увесь період до
визволення усіх українських земель росія не могла заробляти значні кошти за рахунок продажу своїх товарів. Зокрема - нафти та
газу - на двох найбільших ринках світу: Євросоюзі та США.

На жаль, через позицію президента Трампа швидке відновлення контролю над окупованими українськими територіями
ускладнюється, оскільки є велика залежність від надання США розвідувальної інформації Україні з супутників. Цього ресурсу немає
ні в самої України, ні в її європейських союзників.Тому в Трампа є значний важіль впливу на Україну.

Але як би там не було, Україна не може погодитися визнати свої території російськими.
Президент Трамп оголосив,що він припинив війну на Близькому Сході між Ізраїлем та його арабськими сусідами.Зокрема, з сектором
Газа. Це ще велике питання, як довго триватиме там мир. Тому що нафтовидобувні арабські країни використовували різні терористичні угруповання щораз, коли їм треба було підвищити ціну на нафту. Мабуть, ідея “миру” полягає у тому, що і Саудівська Аравія, і Емірати, і Катар стануть власниками хмарочосів та іншої дуже дорогої нерухомості у секторі Газа, і їм буде шкода ризикувати такими
скарбами заради підвищення ціни нафти. Тому вони і не будуть фінансувати обстріли Ізраїлю із сектора Газа. Навіть ця цікава задумка не гарантує миру. А тим більше, що не тільки
з Гази терористи обстрілювали територію Ізраїля. А навіть з Ємена, який розташований за тисячі кілометрів від Тель-Авіву. Тож поживемо-побачимо, як мир там буде триматися.

Насправді мир там настане тільки тоді, коли споживання нафти у світі різко зменшиться. Тобто років через 30-40. Отже, ми бачимо, що президент Трамп домовляється не про тривалий мир, а про перемир'я, яке дозволить урядові США витрачати менше коштів  на допомогу союзникам за кордоном. Він хоче скерувати ці ресурси на якісь прибуткові проєкти, які дозволять урядові США
зменшити державний борг, який стає дедалі більшою проблемою для економіки США і решти вільного світу. Це й є головною мотивацією уряду Трампа у зовнішній політиці.
На жаль, ця мотивація не має нічого спільного із встановленням справедливого миру між Україною та росією і тільки заохочує
агресора для подальшої агресії. Тому що агресор розуміє їхню мотивацію і прагне використати на свою користь прагнення
адміністрації Трампа до припинення бойових дій.

Але не все так буде. І «трампи» не вічні, і проблеми державного боргу США теж.

Тож “нам своє робить”, щоби і на нашу вулицю прийшло свято.