Жоден опозиціонер не є опозиціонером, якщо він росіянин чи росіянка
Бо сама приналежність до росії, навіть якщо він поза її межами і в Латвії, визначає цього опозиціонера: найперше він — росіянин, і це головна його ідентичність
Як багато людей через наївність свою і довірливість досі серед загальної російської біомаси намагаються роздивитись когось нібито адекватного, знайти, ким можна було б чи то вигородити, чи виправдати росію як цивілізацію, вхопитись за когось, як за останню надію чи останню людину цієї цивілізації, а правда в тому, що російської опозиції не існує, навіть якщо вона пугачова.
Схожі пугачові ще не раз будуть виникати, а тому треба памʼятати, що навіть найкращий з опозиціонерів, що спадає комусь зараз на думку, і усі такі найкращі завжди однаково проговорюють ключову річ — мишебратья.
Ми же братья.
Абсолютно усі «опозиціонери» засуджують війну саме з цієї позиції.
І це така бомба уповільненої дії.
Бо ж насправді ми ніколи не були братами і ніяких братських народів не існує — це лише частина пропагандистської машини і опозиція у цій машині — дуже тонкий її механізм.
З цього погляду опозиція навіть небезпечніша за відвертих путіністів, — вона викликає довіру, а тим часом приховано працює на створення спільного простору руского міра (вона працює, поки Ви читаєте це, — в українському інформаційному просторі несеться інтервʼю мудрої примадонни, яка зазнає мільйони українських переглядів, поширень і коментарів).
російська опозиція — взаємовиключне поняття, бо абсолютно усі опозиціонери є патріотами росії, навіть якщо точково не погоджуються із певними її методами зараз.
І, віруючи в російську опозицію, Ви просто дозволяєте себе вбити не відразу, а відтерміновуєте своє вбивство.
Нащадки опозиціонерів колись обовʼязково згадають «мишебратья» й будуть повертати в колиску три братні народи в той чи инший спосіб.
росія матушка обов‘язково повернеться, як повертається знову і знову впродовж усієї історії.
Не будьмо самогубцями.