Я був першим, хто повідомив про проголошення незалежності України

Я й досі впевнений, що без цієї роботи, без конкретного наближення до подій і людей, не може бути ніякої реальної картини світу. І я своїми досягненнями пишаюся.

Мені дійсно є чим пишатися. Я був першим, хто повідомив про проголошення незалежності України. В цьому я впевнений, тому що я міцно тримав вхідні двері телефонної будки у переговорному пункті Верховної Ради, до якої намагалися потрапити мої колеги, а мобільних телефонів тоді, звісно, не було.

Я взяв перше надруковане інтерв’ю у Чорновола після його звільнення з таборів.

І я був першим українським журналістом, із яким наодинці розмовляв Горбачов.

Я був першим, хто поїхав до Придністров’я напередодні  початку бойових дій.

І першим, хто поїхав до Косова І зустрівся з лідерами косоварів.

Я їздив на з’їзди народних фронтів балтійських країн - без всякого відрядження, звісно, відрядження могло відбуватися тільки в кордонах Української РСР - і я  пишаюсь, що мої репортажі з Таллінна, Вільнюса та Риги допомогли створити Народний рух.

Ну так, і моя публікація про початок з’їзду Народного руху також булa першою.

Я їздив до Горлівки, коли там страйкували шахтарі і до таборів біженців з Косово в Македонії. Ну і звісно про всі українські протести я також розповідав не з офісу, а з Хрещатика. 

Все це я пригадую зовсім не для того щоб похвалитися — хоча моя манія величності  є загальновідомою. Для того щоб пояснити, що реалістична картина світу має базуватися на професіоналізмі й життєвому досвіді, а не на вмінні красиво чи не дуже вмоститися перед камерою.

Хороший репортер може стати публіцистом чи  аналітиком. Людина, яка не пройшла через нашу професію, залишиться фантазером, навіть якщо стане популярним блогером.

Просто її фантазії можуть відповідати фантазіям частини її  аудиторії і заводити і її і цю аудиторію у провалля. І зараз, коли ми, професіонали, змушені конкурувати і в журналістиці, і у політиці із дилетантами і авантюристами, наша задача — врятувати від ілюзій і загибелі  тих,  хто довіряє нам і розуміє цінність професіоналізму.

Тих, хто довіряє авантюристам й  пройдисвітам, ми все одно не врятуємо.

Джерело