Правозахисна робота тривалий час була сліпою плямою. І що мені з того? Я буду продовжувати робити амбітні речі
Один раз про це напишу - і більше до цього не повертатимуся. Вчергове натрапила на типовий коментар, на цей раз від якогось поета. Він обурювався тим, що мене прийняв король, мовляв, до зустрічі у Букінгемському палаці навіть не знав про моє існування
Я зайшла на його профіль подивитися хто він, бо теж вперше почула його імʼя та прізвище. Те, що я не знаю цю людину, не робить його поганим поетом, а тільки маловідомим. Може для поета - це проблема, але для правозахисниці - це норма.
Ти можеш координувати Євромайдан SOS, який під час протестів цілодобово надавав допомогу переслідуваним учасникам Революції Гідності по всій країні. Ти можеш керувати організацією, яка першою відправила мобільні групи в Крим та Донбас, щоб документувати російські воєнні злочини. Ти можеш запустити глобальну акцію #SaveOlegSentsov та обʼєднати зусилля людей у понад 35 країнах світу, щоб звільнити сотні людей із російського полону. Ти можеш вперше за всю історію виступати на церемонії Нобелівської премії миру українською мовою. І т.д. і т.п. Але твоя країна тебе не знатиме.
І я ок із цим. Я не селебрітіс, не тік-ток інфлюенсер і не політик. Правозахисна робота тривалий час була сліпою плямою для медіа та суспільства. І що мені з того? Я буду продовжувати робити амбітні речі.
Євген Сверстюк вчив мене бути ефективною, а не ефектною, не боятися йти проти течії, і тримати фокус на боротьбі за свободу та людську гідність. Дякую усім, хто мене та мою команду в цьому підтримує.