Нам не треба боятися — хай бояться вони

Напишу ще раз на цю тему, бо вона важлива.

По стрічці несеться хвиля про можливі обстріли України росією. І пишуть, що це не просто обстріли, а "мста і возміздя". За літаки, та за міст. Мовляв, розізлили путіна.

Не буду тут розводиться про меншовартість, та малоросійство. Не на часі.

На 80 відсотків це - вороже ІПСО. А на 20 - ми знаємо, що у нас і своїх "корисних довбнів" не бракує.

Значить так:

По-перше, росія зробить будь-яку підлість, яку тільки зможе "обладнати", незалежно від всіх наших спецоперацій. Вона не перестане й не зупиниться до кінця війни.

По-друге, ніяких ударів "у відповідь" росія не завдає. Приводи для своїх ракетно-дронових злочинів вони придумують постфактум. Вони будуть це робити навіть тоді, коли ми складемо руки, та будемо мовчки чекати милості від природи.

По-третє, зменшити кількість обстрілів зможе не Трамп, не путін, не стамбульські переговори, а успішні дії Збройних Сил України, СБУ та всіх сил оборони. Системне, планомірне, невблаганне знищення російських літаків, ракет, складів боєприпасів, заводів ВПК, нафтобаз, штабів - це єдиний праведний і вірний шлях!

По-четверте, операція "Павутина" і підрив мосту - це унікальні операції СБУ, яким немає аналогів у світовій військовій практиці. Ми маємо цим пишатися довіку. Навіть в ЦРУ та в Моссаді аж роти пороззявляли від захвату, креативності й зухвалості українців.

Ну, й зрештою, по-п'яте: ми таки переможемо в цій війні. В цій війні, в якій ми не мали жодного шансу.

Днями я рандомно порівнював українську мазану хату та російський сарай.

Бачу, потім, цю тезу підхватили якісь раша-блогери, і згадали казку про трьох поросят. І про будиночки з соломи, дерева та каменю.

Мовляв, Україна встигла побудувати хату з дерева, але в росії - кам'яний будинок…

Хай собі пишуть. Вони ще не втямили головного. Україна - не поросята. Україна - вовк!

Джерело