Менше пафосу і думайте про те, як вибиратися з цієї ситуації. Емоції тут не допоможуть

І от це обурення від людей, які живуть в країні, де громадяни обрали шоумена з монозбродом у момент, коли стояло питання виживання країни і отримали травневі шашлики, замість підготовки до повномасштабної війни. До речі, частина з цих дописувачів нещодавно були в команді влади як радники, члени команди або консультанти. А зараз вони обурені Трампом. Ну, так.. В наших умовах легше обурюватися Трампом та США, чим недолугими діями Зеленського. Безпечніше. Але говорімо за фактами.

Мені теж не подобається те, як зараз діє керівництво США щодо України. Але я розумію, що вся допомога США Україні була проявом доброї волі американців. У нас немає з ними ніяких договорів, які є у США, наприклад, з Ізраїлем, Австралією, Єгиптом, Японією і Південною Кореєю, Йорданією, Новою Зеландією та Аргентиною. А наша влада вважала, що допомога буде вічною, часу скільки треба і тому навіть не намагалася формалізувати відносини з США та знайти взаємовигідні сценарії взаємодії. Зараз Трамп, як класичний бізнесмен, хоче скористатися моментом і отримати максимально вигідні умови для себе. А ще йому плювати на нас. Його цікавлять лише свої інтереси. Але чи не так само діяв і діє Зеленський? Тому менше пафосу і думайте про те, як вибиратися з цієї ситуації. Емоції тут не допоможуть. Лише прагматизм та раціональність. І треба шукати варіанти взаємодії з Вашингтоном. А вони є. Шукати, пропонувати і переконувати партнерів.

До речі, є питання і до Європи, яка багато років ігнорувала власну безпеку, вкладаючи копійки в оборону, легковажно сподіваючись на вічний захист США та залюбки торгувала з росією, навіть попри анексію Криму та переслідування опозиції кремлем. Зараз Європа повинна зрозуміти, що вона з нами в одному човні. І часу у нас з ними не так багато, але у них більше. Хоча і там про єдність думок та дій немає мови.

Тому, треба визнати, що світ змінюється. На жаль, не в кращий бік. Змінюється. І нам варто змінитися та запам'ятати, що нам ніхто нічого не винен, і що це Україна з 1991 року обрала вектор руху в напрямку росії та олігархів, а не пішла в бік Європи, як Естонія чи Польща. Тому можемо і далі скиглити та посипати голову попелом, а можемо шукати варіанти взаємодії з Європою і США, щоб вижити, як державі. Вибір у нас все ще є, хоча часу небагато. І треба згадати, що рятування потопаючих - це справа рук самих потопаючих. Замість нас ніхто не врятує Україну. Тут важливо об'єднатися. Не на словах, а по-справжньому. І мотивувати нас повинні лише наші власні інтереси, як це сьогодні ми спостерігаємо у США.
Вибачте, але інших думок для вас у мене сьогодні немає. Якщо щось зміниться в світі, то повідомлю.

Джерело