Футбольний ефір з подвійним дном

Останнім часом український футбол не приносить великого задоволення його вболівальникам. Не зовсім виразно виступає національна збірна, в аутсайдерах ми ходимо при розіграші європейських кубків, тінь на наш спорт кинув допінговий скандал із найдорожчим вітчизняним гравцем Михайлом Мудриком. Тому із таким піднесенням, майже як перемогу, в Україні сприйняли вчорашній нічийний (3:3) результат матчу київського «Динамо» із турецьким «Галатасараєм». Його наші хлопці зіграли на полі суперника у рамках Ліги Європи. Втім, була після цієї гри не тільки маленька ейфорія, а й неприємний осад. Навколофутбольний.

Запам’яталися із цього поєдинку все: комбінації, голи, фоли, фарт, вир емоцій на трибунах. Як і підступні удари, що їх єхидно намагався завдати по іміджу українського спорту російський коментатор, який на одній із розрекламованих «міжнародних» телеплатформ аналізував це дійство.

На початках цей оглядач, забувши про спортивну і журналістську етику, знущально оцінив останнє місце нашого «Динамо» у турнірній таблиці. Хоча, якби був об‘єктивним, то мав би бути поблажливим. І пояснити багатомільйонній аудиторії з теренів колишнього срср, в чому саме одна із причин цієї кризи. Що до неї, значною мірою, причетна його країна.

Міг би сказати, що українські футболісти живуть і працюють у ненормальних для спортсменів умовах. У постійних стресах. Часто їхні тренування і матчі переривають звуки повітряних тривог, завивання російсько-іранських дронів, вибухи рашистських ракет. Через це спортсмени змушені бігти у бомбосховища і з тривожним очікуванням телефонувати домашнім, запитуючи, чи все з ними гаразд. Чимало рідних, близьких цих футболістів, їх фани стали жертвами російської агресії. російський коментатор міг би до прикладу сказати про кількох футболістів донецького «Шахтаря», чиї батько, брат загинули від російських бомб і куль…

Цей «спец» біля мікрофона мав би також нагадати телеглядачам, що українські футболісти задля своєї безпеки і спокою команд-суперниць проводять матчі на закордонних стадіонах. Добиратися туди по півдоби і стільки ж повертатися звідти, відновлюватися після довгої дороги вкрай тяжко. І фізично, і психологічно. Жоден зарубіжний клуб такого ритму, такої гнітючої атмосфери упродовж трьох років не витримав би. Невипадково через розв‘язану росіянами війну багато висококласних легіонерів відмовляються грати в Україні…

Ідеологічно накручений спортивний коментатор послуговувався ще й радянсько-російською лексикою, коли згадував арбітра матчу з Естонії, називаючи цю країну «прибалтійською». Але ж усі цивілізовані люди знають, що вона - балтійська!

Оцінюючи героя матчу - ветерана київської команди Андрія Ярмоленка, російський «обсерватор» (на язик проситься дещо видозмінене слово) натякнув, що той є штучним лідером за кількістю матчів, проведених за національну збірну. Мовляв, насправді найбільше поєдинків у синьо-жовтій футболці провів Анатолій Тимощук. І додав, що на того тепер в Україні накладено табу, що всі його досягнення на батьківщині перекреслили. І знову російський коментатор не пояснив телеглядачам, у чому справа. Якби зробив це - футбольні фани зрозуміли б, чи варто поважати цю особу.

А вона, нагадаємо, на відміну від більшості українських спортсменів, не висловила свого ставлення до країни-агресора. А працює в ній і своєю мовчазною згодою з її загарбницькими діями толерує її, ллє воду на млин її брехливої політики. І при цьому отримує великі гроші від «Газпрому» - спонсора «Зеніта» і «спеціальной воєнной операції». Себто війни проти України.

Якби коментатор був чесним, то пояснив би глядацькій аудиторії, що через війну проти України на росію (як і через допінгові історії), крім економічних, фінансових, накладено ще й спортивні санкції. Що російським спортсменам закрита дорога на більшість світових арен, що через агресію своєї країни вони виступають без свого триколора, на їх честь не звучить змавпований з радянського російський гімн. І саме через війну російські майстри шкіряного м‘яча не виступають на світових стадіонах. Вони - ізгої. І ще довго ними будуть.

Повертаючись до трансляції «суто спортивного каналу» - всі, хто дивиться його ефіри, пам‘ятайте, що безплатні його покази - це різновид інформаційної війни, окупації наших мізків. Між теревенями про спорт глядачеві по краплині «впарюють» наративи офіційної російської пропаганди. Переконався у цьому не раз. Робіть висновки! Будьте пильними, любителі «аполітичного» футболу!