Це не Портникова атакують. Це атакують український спротив як ідею

Майже як більшовицька пропаганда в окопах Першої світової… яка тоді була дуже ефективною.

Маніпулюючи тезою, що, мовляв, є якісь аристократи і заради їх інтересів йдуть воювати.

Чомусь ототожнюючи війну за Україну із війною за українську владу. Це чи не ключовий наратив пропагандистів. Які зараз тому і вчепились в цю вирвану із контексту фразу Портникова.

Хоча це якраз не так. Ба більше, так було ще кілька сотень років тому. До виникнення національних держав і демократії власне 500 років тому так і було. Хто там твій аристократ, хто твій феодал, мало впливало на твоє життя. Змінився феодал, нічого не змінилось.

І це найбільша маніпуляція. І найбільше нерозуміння.

У Бучі і Маріуполі, після приходу росіян, гинули не аристократи. А прості українці. У 1933 від голоду вмирали не аристократи, а прості українці. І вмирали не багаті, які встигали поїхати. Або домовитись. Вмирали бідні, звичайні українці. А багаті, що зараз, що 100 років тому, завжди знайдуть собі тихе місце на французькій Рів'єрі.

І на виборах владу обирають прості українці серед тих самих простих українців. Бо в нас немає аристократів. На жаль, немає. Навіть еліт немає. У нас немає європейських «old money». Всі гроші нові.

Відповідальність - це як раз про всіх нас. Простих українців. І зараз саме суспільство в цілому має витримати удар. Бо гроші будуть. Зброя буде. Головне, щоб витримали люди. І немає ніяких дорослих, які можуть прийти і розрулити. Ніяких аристократів. Їх просто не існує. Як і не існує тисяч дітей депутатів, які б мали воювати, особливо в країні, яка на виборах обрала до парламенту майже дітей, у більшості з яких діти можуть хіба що в солдатиків гратися.

Дорослі — це всі ми. І ми маємо тримати удар. І тримати кукуху. І саме по цій кукусі бʼють росіяни. І посіпаки росіян. Це не Портникова атакують усілякі чаплиги і гнапи, та інша російська наволоч. Це атакують український спротив як ідею.

Джерело