Чого чекати від 2025 року?

Ось ми і переступили поріг 2025 року. Ще один рік по­заду, рік жахливої війни, яка забрала тисячі людських жит­тів і скалічила долі мільйонів. І водночас ще один рік не­зламності і героїзму українського народу! Святкового настрою, на жаль, не відчувається, бо попереду – гнітюча невідомість.

Коли думаю, що нас чекає у 2025-му, згадую легендарні сло­ва Вінстона Черчилля з промови 1940 року, коли Велика Брита­нія вступила у Другу світову війну: «Я пропоную вам тільки кров, важку працю, сльози та піт. На нас чекає найважче випробування. На нас чекає багато довгих місяців боротьби і страждань». А ще варто згадати іншу знамениту фразу колишнього британського прем’єр-міністра: «Ніколи не піддавайтеся силі, ніколи не підда­вайтеся навіть очевидно переважаючій силі вашого супротивни­ка».

Прогнози, як відомо, справа невдячна і безперспективна. Бо життя любить підносити сюрпризи, і не завжди приємні. То що вже казати, коли живемо у такий трагічний час.

Розмови про ймовірне перемир’я, які не затихають від дня перемоги Дональда Трампа на президентських виборах у США, свідчать про смертельну втому від затяжної війни. Але ці розмови вельми підступні, бо дають надію на омріяний мир без жодних на те підстав. Відтак лише розбалансовують суспільство, що вкрай небезпечно. Бо якщо незабаром має все скінчитись, то й армії допомагати вже не треба, і мобілізація не актуальна…

Обіцянка популіста Трампа забезпечити мир за 24 години піс­ля його перемоги – не що інше, як пустопорожнє, нічим не підкрі­плене передвиборче гасло. Жодних шансів і жодних можливос­тей закінчити війну лише клацанням пальцями у Трампа немає. І ми вже бачимо, як путін демонструє, на чиєму полі м’яч, як зухва­ло блефує і підвищує ставки.

Тому усі ці миротворчі зусилля, таємні перемовини та бажан­ня замиритися з агресором апріорі приречені на поразку. путін впевнений, що знову «всіх переграє», і його єдина мета у так зва­них переговорах – капітуляція України. Єдиний шанс перемогти це зло – безжалісно нищити його на полі бою.

Чи дозріє Трамп до розуміння цього? І чи не буде запізно, якщо таки дозріє? На жаль, передбачити це сьогодні неможливо. Хоча…

Хто у 2022-му, коли сталося широкомасштабне вторгнення, міг передбачити, що 2025-й українці зустрічатимуть все ще у ста­ні інтенсивної війни, якій не видно кінця-краю! путін сподівався взяти Київ за три дні, а воює уже три роки і не може досягти на­віть проміжкових цілей. Та й українці у 2022-му не думали, що ві­йна може затягнутися на роки… Хто міг припустити, що у 2024-му Валерій Залужний стане послом України у Британії, а українська армія зайде на територію Росії і ось уже майже п’ять місяців утри­мує там захоплені території? Або що проти нас почнуть воювати північні корейці? Чи що режим сирійського правителя Башара Асада впаде як картковий будиночок за лічені дні, а сам диктатор втече до Москви?…. Та й друге пришестя Дональда Трампа у Бі­лий дім здавалося малоймовірним…

Ми живемо у вкрай драматичний, але водночас дивовижний час, коли статися може що завгодно. І прихід так званого чорного лебедя також цілком можливий. Історія з падінням режиму Асада тому підтвердження.

Тому хочеться побажати банальне, але таке бажане: щоб но­вий рік став кращим за попередній, щоб гарних новин було біль­ше, ніж поганих. І щоб ми не втрачали здорового оптимізму та непохитної віри у нашу неминучу Перемогу!