Різдво під звуки війни: сила, що перемагає темряву

На першій - похорони Воїна. На другій - Різдвяна хода. Різдвяні зірки, вертеп, чорти, янголи, пастушки, царі. На тій самій вулиці, на тій самій площі. Різниця між цими світлинами - якась година.

Ми навчилися горювати й плакати швидко. Бо нема часу, треба жити далі.

25-го, вдосвіта, на Різдво, бомбили Київ, а вдень, через пару годин - Різдвяна хода від Михайлівської. Зірки, вертеп, чорти, янголи, пастушки, царі... Маси людей, діти, люди, собаки з прикрасами і в урочистих попонах..

Ой, як же було ізпрежди віка... Напроти Софії. Напроти себе.

То є сила Нації і Народу. Ми живі. Ми живемо. Не злякались, не зламались, не сховались у нори, зберегли гідність і честь. Син Божий народився!

То є те саме Різдвяне Диво, про яке ми багато читали, але часто не ладні побачити в своєму житті. Не бачимо, не чуємо, бо воно прямо тут, поміж нами - писав Сковорода.

На таких принципах побудовані українські народні казки. Добро перемагає. Зірка Різдва долає темряву. Микита Кожум'яка перемагає чудовисько. Івасик Телесик обманює змію. Котигорошко вбиває змія... І навіть Пан Коцький має свою сатисфакцію.

Ми віддали ядерну зброю. Але ми не віддали ту силу, яку ніхто не помітив, і не уприявнив. Ми зберегли ту силу, про яку й самі не знали. І яку не перекреслити жодними Будапештськими меморандумами, не витравити жодними циркулярами й приписами. Бути укранцями, бути Україною!

Вчені, які досліджують космос, кажуть: ми, по-суті, нічого не знаємо про Всесвіт. Ми кожен день відкриваємо якісь неймовірні речі, що спростовують всі наші ранішні припущення і закони фізики. 

Те саме можемо сказати про себе. Ми про себе нічого не знаємо. Ми тільки починаємо себе відкривати. Ми ще самі не свідомі тої сили, яку маємо... Проти всіх законів фізики та інших законів.

Ой, на горі та й женці жнуть!

Джерело