Мені іноді навіть шкода президента Зеленського

Бачу, для багатьох українців, в тому числі користувачів соцмереж, стало відкриттям те, що 24 лютого 2022 року влада, за виключенням Зеленського і кількох його соратників, масово втекла з Києва.

На жаль, це правда. Починаючи від уряду, який майже в повному складі виїхав в Івано-Франківськ, Тернопіль та Львів, включно з великою частиною керівництва ОП, Нацрадою з ТБ, ДБР і прокуратурою, які з лижними палками до травня гуляли десь карпатськими схилами. Й деякими депутатами, яких доставляли на 20-хвилинні засідання спецпотягом із Закарпаття. Й іноді ми ще й чекали на відкриття сесії, бо спецпотяг запізнювався. Урядові будівлі стояли порожніми, а ми не могли додзвонитися до деяких міністрів, які втаємничено відповідали, що вони не в Києві. Це все правда.

Тим більше ціную тих колег з різних фракцій, які в ті важкі дні залишалися в столиці, допомагаючи ТРО і мешканцям.

Андрій Мотовиловець зі слуг, Юля Клименко з Голосу, Андрій Кожемʼякін з Батьківщини, всі ми тоді переймалися допомогою евакуаційним потягам і розвозили гарячу їжу по блокпостах, розшукували бронежилети, чим могли, сприяли новоствореним батальйоном. Й можемо поіменно розповісти, хто в ті дні, коли вулиці Києва були порожніми, залишався тут.

Яна Зінкевич і її Госпітальєри безстрашно їхали в найгарячіші точки, вивозити поранених.

Чоловіки — депутати «Європейської Солідарності» — брали участь в чергуванні на блокпостах, а героїчний 206 батальйон тоді «квартирувався» на Лаврській. Мені заважали милиці і зламана нога, але чим могла, допомагала по господарству і на кухні нашого офісу, який тоді готував обіди на сотні і тисячі людей щодня.

В чисельних інтервʼю про перші дні війни Зеленський і його соратники теж не приховують, що в лютому-березні бункер був напівпорожнім. Й довіру Зеленського зберегли ті нечисельні соратники, які залишилися і переїхали в бункер. Й мені іноді навіть шкода президента Зеленського, частина команди якого тоді втекла у Львів. А дехто, хто тоді жував мівіну і відстрілювався з-за штор, втік вже зараз — як Арестович.

Хочу ще раз подякувати героїчним 72 і 112 бригадам, 206 й іншим батальйонам ТРО, які врятували Київ і звільняли навколишні міста і села.

Ніколи не забуду дзвінки Тетяна Чорновол, яка зі «Стугною» березень пролежала на позиції біля Броварів, знищуючи ворога. Честь знати багатьох захисників Києва особливо.

Й для нашої команди дійсно було дуже важливо в ці буремні березень-квітень бути в Києві, допомагати ЗСУ і Теробороні і робити все, що було в наших силах, аби ворог відступив.

Й так, міністри, репресивні органи, велика частина різних органів влади повернулися в Київ у травні. Тому дивно, що для когось це стало відкриттям. Й це гіркий і страшний урок для всіх, хто не вірив у велику війну й не готувався до неї.

Також я хочу подякувати тим нардепам з рідних фракцій, які в ці важкі місяці і роки залишалися в рідних містах, допомагаючи військовим і цивільному населенню. Мова про Харків, Запоріжжя, Дніпро, інші міста, які щодня страждають від російських атак. Я ціную цю позицію своїх колег.

Слава ЗСУ! Доземний уклін всім воїнам, які звільняють українську землю. Світлая памʼять всім загиблим. Так боляче знати, скільки друзів поклали життя за Україну.

Джерело