Сусіди, розпухлого за 500 літ московського князівства, можуть рушати по свої «споконвічні землі»
КНР, що під росією ж пропадають із 19-го ст. споконвічно китайські династичні території
Але є й хороші новини — дивімось ширше! З початком Курської офензиви, 7 серпня, я тут писала (і потім ще в кількох зарубіжних інтерв’ю повторила), що ЗСУ створили вікопомний прецедент — тепер усі сусіди розпухлого за 500 літ, як ракова пухлина, московського князівства можуть рушати по свої «споконвічні землі» — «повертати своє», нагадую:
<Не ми починали цю війну під гаслом «Повернути своє!» — але раз уже слово впало, то пізно, назад не забереш.)) (З такими заявками взагалі треба обережно — світобудові до спини, що ти там собі на втіху в підручниках понаписував, вона реаґує на фактичний стан речей: хотів «своє» — будь ласка, на виході всіх БД залишишся — із самим МКАДом, і нарікати не буде на кого: «ти сказав» ©.
І от, президент Тайваню Лай Цзін-де виявивсь тим першим хоробрим, хто наваживсь переступити поріг відчинених нашими козаченьками дверей — і 2.09, вголос випімнув КНР, що під росією ж пропадають із 19-го ст. споконвічно китайські династичні території — то чом, коли Китаєві так уже пече Тайвань, не почати з тих, російських, котрі «найгірше лежать»?
Браво, Тайвань! Аплодую стоячи — в добрий час, і наперед би більше!
*запихаючись попкорном в обі жмені* А що там японці, чому мовчать?
