Застій в українській владі набагато гірше за молодого карʼєриста із Огайо
В США до влади прийде Трамп — і нам сракамотика. Трамп обрав на віцепрезидента ра днека-карʼєриста, який написав кілька неприємних для України колонок — і нам теж сракамотика
Нинішня Україна ходить по хиткому лезу. Або стрибаєш в останній вагон Заходу, або стаєш рабом Орбана-путіна-Сі Цзіньпіня.
Безправним таким рабом, у якого забирають всі ресурси та ідентичність. І влаштовують елітоцид.
Якщо ми говоримо про сюрпризи від Заходу — то в демократії таке трапляється. Якщо ви думаєте, що західники у великому захваті від того, кого навибирала українська демократія і з ким доводиться працювати, то далеко ні.
Так трапилось, що українське суспільство десь як рік кинуте напризволяще. Влада з ним не розмовляє, як з дорослими людьми. Влада навіть самоусунулася від таких складних речей, як розтлумачити мобілізацію, поговорити з суспільством про можливі межі компромісів. Врешті — попросити вибачення за шашлики та ігнорування інформації західних розвідок.
Все це породжує страждання накачаних інстадівиць на Балі, що треба просто пересунути кордони 1991 року і от тоді ракета типу Х-101 точно не поцілить по дитячій лікарні. Насправді ні, кордони точно не перешкода подібній стратегічній зброї.
Відсутність чесних розмов і щоденне бомбардування вкрай «приємними новинами» то про Колю Тищенка, то про Безуглу, то про потужного мажоритарника СН із Охтирки, який намагався змародерити 3 мільйони у постраждалої громади — не сприяє довірі. Тому і беруться 44% тиловиків, згодних хоч на якийсь мир. Тут важливо підкреслити, і в статті ZN це підкреслили — мова йде про тиловиків.
Фронт і пасіонаріїв, які піклуються про той фронт — ніхто нічого не питав.
А ще є втома від того, що стоїть політичний процес. І подекуди з ностальгією згадуєш той 2016, коли місяць на премʼєрство сватали Гройсмана і десь стільки ж була коаліціада в уряді. Журналісти тоді ночували на порогах партійних офісів, щодня була змагальність кількох фракцій і це породжувало непогані ідеї.
Нині навіть прізвища якихось в.о. памʼятати не треба. Бо коріння буде або в розвагах кварталу, або якийсь черговий дружок Татарова та Єрмака…
Оцей застій набагато гірше за молодого карʼєриста із Огайо. Який може змінити думку про Україну, якщо відчує, що йому це вигідно.
