Не дивуйтеть, що мами намагаються вивезти 17 річних хлопців у європейські університети…

Представники держави часто ставляться до громадян, як окупанти, так, ніби то не вони слуги народу, а громадяни — їхні слуги. Писав про це раніше. Ось ще приклад.

В українських університетах існують програми академічної мобільності. Це коли студент може виїхати у закордонний ВНЗ на період від декількох місяців до року для отримання додаткової освіти. Так мій старший син колись давно зміг отримати магістерський диплом як КНУ Шевченка, де навчався, так і Університету у Познані, з яким у КНУ була угода, а моя донька, яка вчиться в Українському Католицькому Університеті за такою програмою планує на один семестр поїхати у Вроцлав.

Вона зможе, але хлопці з УКУ — ні. І з Київської школи економіки, наприклад — теж не зможуть.

Держава, тобто Кабмін дозволили брати участь у таких програмах хлопцям з державних і комунальних ВНЗ, але заборонила студентам недержавних університетів. У чому логіка? За Конституцією у нас усі форми власності рівні. Замість того, щоб дивитися на якість навчання, середній конкурс, доброчесність, держава вводить критерій власності. А насправді — шкодить кращим університетам країни, талановитим студентам.

Такий підхід якось допоможе мобілізації? Ні, звичайно. А потім ми дивуємося, чому мами намагаються вивезти 17 річних хлопців у європейські університети.

Джерело