Замість ефективності дипломатичного процесу — ефектність стадіонного формату
Може, владі і вдасться виграти від того трохи часу і популярності, але ненадовго, бо в довгостроковій перспективі від такого програє Україна
Що треба, аби тримати довіру наляканого і психологічно розхитаного суспільства? Багато і переконливо обіцяти. Неважливо що саме, аби позитивне. Два-три тижні до закінчення війни, кава в Криму за пів року або 200 тисяч гривень військовим. Неважливо, що все це не справджується — брехню можна перекрити новими обіцянками. Це як схема Коломойського в ПриватБанку — перекредитовувати вкрадене. Старі казки забудуть, аби натомість постійно закидати новий позитив.
А що треба робити, коли ця схема вже не дуже працює, а рейтинг далі падає? Говорити чесно з людьми і припинити корупцію та авторитаризм? Неправильна відповідь. Правильна — відшукати нового ворога. Порошенка, наприклад, вчергове. Або Польщу, на яку згодом можна буде звалити всі невдачі. Одноосібною появою Кабміну на кордоні це почали. Замість перемовин з польським урядом обрали шоу для внутрішнього споживання. Замість ефективності дипломатичного процесу — ефектність стадіонного формату. Може, владі і вдасться виграти від того трохи часу і популярності, але ненадовго, бо в довгостроковій перспективі від такого програє Україна. Особливо, якщо зе-рейтинги будуть і далі важливішими за все.
