Виграні в суді гроші передав на армію

Цю історію про незвичного волонтера почув учора. Хочу, щоб і ви знали про нього — простого трудягу у глибинці, який, попри свої хатні клопоти, переймається і проблемами країни. Свій приватний інтерес відсунув на друге місце…

Пан Михайло — відставний прапорщик. До того ж, людина з інвалідністю. Значна частина його скромної пенсії іде в аптеку, на ліки для дружини. Виручає домашня сільська господарка. Не купує м’яса, овочів, фруктів, бо є свої свині, кури, гуси, індики, кролі, городина, садовина. А завдяки заготовленим у лісі дровам-сушняку заощаджує на паливі.

Зі своїх домашніх пожитків вчорашній військовий допомагає внукам і дітям, зокрема, синові, який на фронті б’є кацапів із французької самохідки. Хоч продуктів Геннадієві нітрохи не бракує, час від часу передає йому домашнє сальце-шинку, дружина підсобляє пляцками. Батькові посилки нагадують хлопцям дім. І додають бойового духу.

А оце днями дізнався, що колишній прапорщик, людина смирна, не конфліктна, надумав судитися. Позивається до Пенсійного фонду, бо той всупереч закону ось уже кілька років не перераховує йому військової пенсії. Заборгував цьому клієнтові понад 200 тисяч грн. Інші військові пенсіонери уже давно відстояли своє, а цьому експрапорщикові все ніколи. Лише тепер, коли через зиму роботи вдома стало трохи менше, нарешті пішов воювати за справедливість. Адвокат запевняв, що закон повністю на його, Михайла, боці. Мовляв, справа не складна…

Так воно і було. Але коли вже суддя підходив до того моменту, коли треба було іти у нарадчу кімнату, позивач раптом попросив зробити невеличку перерву для консультації. Вийшов у коридор і набрав телефоном свого Гєну. Запитав у воїна, скільки коштує потрібний для його екіпажу дрон? З потужним акумулятором і тепловізорною камерою — щоб можна було бачити і нищити отих люциперів як вдень, так вночі…

Через годинку судове засідання продовжили. Вчорашній прапорщик підняв руку і заявив клопотання: щоб у разі задоволення позову належні йому кошти перерахували на ЗСУ, на дрон в артидивізіон його сина.

У нарадчій кімнаті суддя перебував недовго. Зачитав лише резолюційну частину свого рішення. Воно було на користь позивача. Пан Михайло зрадів. На диво, представниця Пенсійного фонду не засмутилася програшним для себе вердиктом. Навпаки, мала якийсь піднесений настрій, з повагою дивилася на свого опонента — бо державні гроші пішли на важливу державну справу.