Україну врятують жінки
Одним з аргументів проросійської пропаганди за перемир’я є той, що через більшу кількість населення росія здатна мобілізувати на війну більше солдатів. Угорський прем’єр Орбан, наприклад, виставляв це майже головним аргументом, чому він вважає, що Україна не зможе захистити свою територію і має йти на територіальні поступки
На цю маячню Віктора Орбана ми лише дошкульно зауважимо, що Угорщина втратила Трансильванію на користь Румунії не тому, що в неї був менший мобілізаційний ресурс, а тому, що вона обрала неправильний бік історії у Другій світовій війні. А ті, хто опинився з правильного боку історії, наприклад, Польща, розширили межі своїх кордонів. Наразі, росія виступає на неправильному боці історії, і це у потаємних глибинах своєї свідомості відчувають навіть такі газофіли, як прем’єри Угорщини або Словаччини. Отже, це ще велике питання, хто скоріше втратить територію: Україна чи Угорщина? Особливо, якщо останню через її непристойну поведінку виженуть з НАТО.
Першого грудня президент росії путін підписав наказ про збільшення російської армії на 170 тисяч військовослужбовців. Беручи до уваги, що понад 300 тисяч військовослужбовців збройні сили росії вже втратили в Україні, це збільшення в реаліях лише зберігає особовий склад на наявному рівні. Кінцева чисельність російських збройних сил сягає 2 мільйони 209 тисяч осіб.
Станом на жовтень 2023 року, згідно з офіційно оприлюдненими даними, у ЗСУ перебувало 820 тисяч осіб, з них 117 тисяч офіцерів. І серед офіцерів тільки 7,5 тисяч жінок. Трохи понад 6 відсотків. Тобто понад 93% офіцерів ЗСУ — це чоловіки.
Для порівняння: у США 30% усіх випускників військово-повітряних академій становлять жінки. В академії берегової охорони цей відсоток є ще вищим — 43%. Щоправда, у найбільш відомій військовій академії США — Вест Пойнті їх навчається «лише» 23%.
Отже, жінок-офіцерів
У ізраїльських збройних силах 23% всіх офіцерів становлять жінки. Майже у чотири рази більше, ніж у наших збройних силах. Там 92% всіх військових професій відкриті для жінок.
Крім того, на відміну від США, служба в армії Ізраїлю є обов’язковою для жінок.
В Україні немає поки що потреби робити службу жінок у ЗС обов’язковою. Але слід залучати жінок різними заохоченнями до військових професій, які дотепер вважаються в нас суто чоловічими. Наприклад, військових пілотів.
До відома пані Безуглої: тільки 19 вересня 2023 року ізраїльським жінкам дозволили брати участь у штурмових армійських батальйонах. Це після багатьох десятиліть обов’язкової служби в армії. Тож про участь українських жінок у штурмових батальйонах або перебуваннях у траншеях у найближче десятиліття не йдеться.
А зарезервувати 20% місць курсантів, що навчаються пілотувати винищувачі F-16, а також шведські літаки Gripen JAS 39E, для українських жінок-пілотів зовсім не завадило би. Це було б з прихильністю сприйнято нашими військовими союзниками.
Якщо ми подивимося на європейські країни, де жінки відіграють суттєву роль у Збройних силах своїх країн, то побачимо, що Норвегія, Швеція, а також і Фінляндія випереджають інші країни Європи у наданні жінкам можливостей для військової кар’єри.
Так звана Скандинавська модель, яка виникла вже після завершення холодної війни, не має на меті збільшити кількість військовослужбовців. Основною метою призову, якщо він і діє, є не створення маси солдатів для розгортання у воєнний час, ані інтеграція та соціалізація молоді. Навпаки, призов служить надійним засобом залучення придатних і вмотивованих людей, достатня частина яких потім вирішить залишитися в армії та стати солдатами дійсної служби. Якісними солдатами. Бо якісні солдати можуть бути і серед жінок. Наприклад, командувачем найпотужнішого військово-морського флоту світу — ВМС США, є жінка-адмірал Ліза Франчетті. Тобто серед жінок можна «вполювати» багато військових талантів, і тому не слід огульно відлякувати їх від військової кар’єри.
Для виявлення цих талантів не потрібний обов’язковий призов жінок на військову службу. Велика Британія та Норвегія будуть залишатися нашими найбільш стійкими союзниками, поки у США триватиме передвиборча кампанія. Вони вже створили морську коаліцію, яка сприятиме посиленню Чорноморського флоту України. А після виборів, незалежно від того, хто переможе, ми отримаємо підтримку Конгресу США, оскільки центристські сили обох партій підтримують Україну. Це розуміє також і росія, і тому усі свої зусилля на збереження хоча б чого-небудь від загарбаного та вкраденого в Україні, кремль зосередить на періоді до листопада 2024 року.
У всіх війнах, які вигравала росія, вона мала потужних союзників. Це стосується і Північної війни 1700−1721 років, і періоду наполеонівських війн, і Першої світової 1914−1918 років, а особливо, Другої світової війни 1941−1945 років. Наприклад, в шведського короля Карла Дванадцятого росія виграла Північну війну завдяки коаліції з королем Норвегії і Данії, а також з курфюрстом Саксонії, до яких на заключному етапі приєдналися Британія, Ганновер та Пруссія.
Наразі союзниками росії виступають лише Іран та Північна Корея, і тому, якщо ми збережемо коаліцію зі США, Великою Британією, Норвегією, Німеччиною, Європейським Союзом у цілому, Канадою, Японією, Австралією, а також Південною Кореєю (що постачає нам артилерійських снарядів більше, ніж уся Європа), то цю війну ми виграємо без сумніву. Тому, що це війна на виснаження ресурсів, якою була і Північна війна 1700−1721 років. Тільки тепер більше ресурсів на боці наших союзників.
Тобто зараз усі зусилля мають бути зосереджені на збереженні коаліції, яка нас підтримує. Нам слід тягнути час і виснажувати ворога до кінця 2024 року, коли у США відбудуться президентські вибори, і міжпартійна конкуренція вже не впливатиме на двопартійну підтримку Конгресу США. Тоді відновиться фінансова підтримка України у повному обсязі. Сподівання росії, що їй вдасться змінити світовий порядок, спираючись на доходи від нафти, виявляться марними. Але для цього нам слід бути терплячими. А жінки, як відомо, більш терплячі за чоловіків.
Крім зовнішнього ворога є ще й внутрішній, не менш лютий ворог, що зветься корупцією. А серед корупціонерів відсоток чоловіків щодо жінок, навіть більший, ніж в офіцерському корпусі. Це тому, що жінки більш за чоловіків схильні задовольнятися однією зарплатою. Особливо, якщо вона така, як у Голови Верховного суду України.
У 4 столітті до Різдва Христового, галли (пращури французів) атакували вночі останню фортецю римлян на Капітолії. Священні гуси, які перебували у храмі Юнони, зчинили галас і тим закликали сплячих римлян до зброї. Так був врятований Рим, якому судилося стати наймогутнішою державою стародавнього світу. Рим врятували гуси, а Україну врятують жінки.
