Помахав порушнику пальчиком…

Соцмережі переповнені критикою на адресу служб правопорядку. Гріхи приписують їм найрізноманітніші, бештають поліцейських за все на світі. Що довго їдуть на виклик, не знають законів, грубіянять, чіпляються до дрібниць, беруть хабарі. Докоряють їм за те, що «штрафують бабцю на базарі, яка не у тому місці продає петрушку, а от бандитів-крутеликів не помічають». Шпетять хлопців і дівчат у формі навіть за те, що вони — «молокососи», тобто дуже молоді, без досвіду…

Міг би і я доєднатися до компанії тих критиків, як мовиться, вставити своїх п’ять копійок. Знайшов би, через що. Але зараз не буду цього робити. Навпаки, похвалю нашу поліцію. За, здавалося б, несуттєве. Але таке, як на мене, важливе…

Кількасекундна подійка недавнього дня. Вулицями маленького галицького містечка повільно роз’їжджає патрульна машина із синіми блимавками. Хлопці у салоні розглядаються по боках, чи хтось, бува, не хуліганить, чи хтось із водіїв не порушує правил дорожнього руху. Із вузенького провулка, що веде в історичний центр міста, копи виїжджають на головну трасу. А в цей момент з неї назустріч їм у той же закапелок, увімкнувши правий поворот, пробує в’їхати чийсь легковик. Напевно, не має де припаркуватися, тож вирішив гулькнути туди, куди їхати не можна…

Як зазвичай чинять у таких ситуаціях поліцейські? Ніби не помічають «блуду», їдуть собі далі, дають водієві можливість «згрішити», а через хвилинку повертаються, ловлять його на порушенні, виписують штраф.

Цього разу було по-іншому. Зустрівшись «очі в очі» із потенційним порушником ПДР, який уже почав в’їжджати у заборонену зону, поліцейський за кермом водієві навпроти… помахав пальчиком. Це виглядало так само, як ми з вами сваримо своїх неслухняних дітей-онуків за якусь провину — мовляв, так робити не можна.

Дивлюся: водій не помічає застереження, продовжує рухатися. І тоді поліцейський фафакає йому, ще раз махає пальчиком, показує ним угору: подивися, чоловіче, там висить знак про заборону в’їзду!

І водій, подякувавши помахом руки, змінює напрям руху.

Всього кілька митей тривав цей німий діалог. Виглядало все ніби не за службовим регламентом і трохи кумедно. Але як мило!

І як це було по-людськи…