Рано чи пізно відмінність між словами і реальністю наздожене тебе
Владі доведеться вибирати між тим, щоб бути красивими і добрими для своїх, та перемогою у війні
Тішусь за свою фейсбучну бульбашку, в якій обговорення статті Головнокомандувача ЗСУ Валерія Залужного в The Economist викликало більшу і змістовнішу дискусію, аніж рефлексії на статтю (вірніше авторську колонку) про «розчарованого та злого президента Зеленського» в Time.
І перший, і другий матеріали далекі від рожево-оптимістичних настроїв. Для тих, хто стежить, що насправді відбувається на фронті, насправді, там немає нічого несподіваного.
Але зауважу — що і перший, і другий матеріали — результат обраної тактики української влади останніх двох років.
Бо не можна окупувати всі телеканали і з усіх прасок розповідати про «два-три тижні до перемоги». А потім дивуватись, що призовників доводиться відловлювати на вулицях. Бо справді, навіщо іти на фронт, якщо ми вже от-от переможемо?
Не можна роздавати накази про наступ і штурм з будівлі на Банковій (читали ж про накази про наступ безпосередньо з Офісу президента в Time?) для того, аби відповідати обіцянкам про стрімкий контрнаступ, які самі ж транслювали західним партнерам.
Бо говорити всім не те, що має сказати лідер країни в часи найвищої небезпеки, а те, що хочуть почути перелякані виборці, не можна нескінченно довго. Рано чи пізно відмінність між словами і реальністю наздожене тебе.
З колонки Залужного з-поміж інших тез для українців, мабуть, найголовніша оця:
«Тривала війна, обмежені можливості щодо ротації військовослужбовців на лінії бойового зіткнення, прогалини в законодавстві, які дозволяють у законний спосіб ухилятися від мобілізації, суттєво знижують мотивацію громадян до проходження військової служби».
Це означає, що владі доведеться вибирати між тим, щоб бути красивими і добрими для своїх, та перемогою у війні. Доведеться приймати непопулярні рішення — про розширення мобілізації. Посилення відповідальності за уникнення від повісток. Покарання винних в корупції — навіть найближчих. Навіть тих, хто почуває себе недоторканними.
Бо альтернатива цьому — поразка і знищення.
Бо війна надовго. Це треба прийняти кожному для себе як єдину реальність.
Час дорослішати.
