Ситуація навколо демобілізації Юрія Луценка — це не лише тупий і підлий срач
На жаль, ситуація значно глибша
Перший шар — це політична ненависть.
Замість того, щоб дати нагороду, починається тупий хейт. Але ось глибинна причина цього хейту лежить в основах нашої політичної традиції, яка зводиться до двох нехитрих формул. Перша: кожен новий президент має посадити свого попередника. І за винятком Януковича, причина цього бажання виключно політична. Нічого спільного з реформуванням системи управління тут просто нема. Друга формула ще тупіша: кожен новий президент вважає, що якщо обрізати фінансування супротивнику, то він правитиме вічно. Як результат, маємо страшну корупційну модель держави.
Другий шар — це відсутність емпатії і довіри.
Ми багато говоримо про росіян, які не мають емпатії. Так, ми набагато кращі за них. Але ми, так само, як і вони невідрефлексована нація. Ми ніколи не робили глибинні ревізії самих себе. Їх ми замінили собачими боями у Шустера. Але ці собачі бої, не відповіді на складні питання: це переливання з пустого в порожнє. І це має також свої наслідки. Ми звикли до того, що в телевізорі хтось скаже, що Міноборони купує яйця по 17 грн за штуку, а після цього не буде нічого. У нас, якщо хочете, утворився страшний консенсус: «ви крадете, ми про це говоримо в телевізорі, а потім можемо зробити революцію або виїхати з країни». Якщо хочете трохи пафосу, то без відповідей на питання «Хто убив Гонгадзе і Чорновола ми не зможемо розвиватися».
І, нарешті третій шар — примітивізм.
Я не хочу називати прізвищ чи аналізувати ідіотичні дописи. Я лише наведу цитату Расула Гамзатова, який свого часу написав: «В кожному аулі має бути свій божевільний. Головне, щоб він був один». На жаль, у нас їх багато, ми їх толерується і ми не говоримо прямим текстом, що одиниця дурості нашого парламенту — 1Б. Інколи варто людям в очі говорити правду.
