Про НАТО, «Байден нам винен» і нові заяви Зе
Кілька днів тому шукала я дані, як Чехія вступала в НАТО
Уперше така ідея серйозно почала обговорюватися серед уряду в 1993 році. Саме тоді почали робитися реформи в секторі безпеки та оборони — від військової стратегії до планів тренувань. Згодом Чехію взяли до програми «Партнерство заради миру», де чехи упахувались до потів і працювали на імідж.
Однак уже в 1996 виникла проблема. Реформи потребували грошей і збільшення видатків на оборону. І в новому бюджеті заради цього зменшити видатки на освіту та медицину. Тож вийшло так, що у 1994 році НАТО підтримували 53%, у 1997 — лише 37%.
Уряд задумався, як підняти ці цифри, і прописав основні напрями інформаційної роботи для різних аудиторій.
Для одної розповідали, що НАТО, що радянський союз більше не катався танками по Празі. Для іншої, що вступ в НАТО — це економія грошей аби вистачало на освіту і медицину. Для третьої, що Чехія так повернеться додому і займе своє законне місце у Європі.
Тодішній президент Вацлав Гавел скористався талантом публіциста і регулярно пояснював народу, нащо треба НАТО. Він сказав: його хвилює, що в Польщі та Угорщині відсоток підтримки НАТО більший. І якщо Чехія не вступить в НАТО з ними, то втратить час. У підсумку цифри підтримки знову виросли. Робота в уряді і парламенті над реформами не припинялась.
І врешті Білл Клінтон сказав бажану фразу, що Чехію беруть в НАТО з Польщею і Угорщиною. Прикметно, що Вацлав Гавел не давав порад Клінтону і не шантажував його.
У Чехії все добре, із країни-бомжа НАТО вона виросла в дуже надійну одиницю. І помагає нам з перших днів всім, чим може.
