Тупий соціалізм та постсовок нас губить
Історія з аудиторською службою, яка почала «клепати» МО та імпортерів зброї за прибутки — це класичний приклад того, якою була і є та якою повинна перестати бути наша держава. Точніше — державний апарат
Ми бачимо на прикладі ДАСУ класичну поведінкову модель українського чиновництва, яка вбита їм на рівні хребта та спинного мозку.
Ця модель складається з безініціативності, дурості, примата інструкції над здоровим глуздом та повного ігнорування загального інтересу суспільства та держави.
Для початку: хто такі імпортери зброї, які отримують дозволений прибуток у 3%, глитаї та павуки в умовах війни? Це класичні корсари та приватири, люди, які отримали від держави каперське свідоцтво (в нашому випадку — експортну (насправді імпортну, але це нюанси) ліцензію) на здійснення піратських дій від імені держави. Чому піратських, запитаєте ви? Тому, що міжнародний ринок зброї, м’яко кажучи, не функціонує як міжнародний ринок трусів чи нафти. В світі немає збройової біржі. Чи всесвітнього складу з засобами для волосся, губками для душу, йоршиками для унітазу та снарядами одночасно. Ви не замовите зброю в інтернет-магазині, так само як не купите її на базарі в баби Мотрі.
Міжнародний ринок зброї — це складна мафіозна система, в якій інтереси держав, криміналу, кланів, бізнесменів та розвідок переплетені у складний клубок відносин, дій, інтриг, шантажу та замовних вбивств.
Хтось скаже: війна — який прибуток? Я відповім на це: книжки про корсарів ви читали неуважно. Навіщо в принципі був потрібен інститут розбійника в законі? Тому, що це знімає з держави політичну та інші види відповідальності, залишаючи зиск у вигляді домінування на морях та торгових маршрутах. Та перекладає на приватира усі витрати — утримання бази, судна, команди. Головне — держава нічого не хоче знати, не питає, але і не засуджує корсарів за їхню жорстокість та різню.
3% прибутку — начебто багато, враховуючи обсяги. Але куди вони йдуть? В бездонні кишені чи на те, щоби Україна мала більше зброї, боєприпасів та техніки?
Ви знаєте, скільки коштує одне рукостискання сенатора? 20 000 доларів через лобістську фірму на K-street у Вашингтоні? Ви знаєте, які хабарі треба розносити в деяких досить віддалених країнах, щоби їх чиновники закрили очі на прохання «російських друзів» та щось винесли нам через дірку в паркані? Ок! Назвемо не це хабарями, а «подарунками». Знаєте скільки коштує годинник Патек Філіпп Наутілус? 195 тисяч доларів. Яхти та коні — суттєво дорожчі. А скільки коштують самі іноземні політики? Коли ми конкуруємо за цей товар з кремлем і його ресурсами? Скільки коштують майстри довгого леза, які приріжуть якогось резидента ГРУ, який нам заважає в віддаленій теплій країні? Скільки коштує зовнішнє спостереження та приватні спецслужби, які повинні нарити компромат для шантажу на іноземного чиновника? Врешті-решт, просто скільки коштують збройні менеджери з глобальними зв’язками, відставні генерали розвідки для представницьких функцій? Професійний міжнародний юридичний департамент для господарських спорів в ЄС чи Великобританії? Чи знаєте ви, скільки грошей з цих 3% вкладено у оборонне виробництво тут, в Україні?
Ви про це не знаєте. І не повинні знати. Бо українці — гідні, сміливі котики, які мужньо та морально стійко протистоять оркам. А всі ці пакості роблять якісь пірати та бандити, на яких держава не має жодного впливу! За якихось нещасних 3%!
Але проблема не у вас. А у тому, що в аудиторській службі сидять ті, хто не знає не тільки цього. А взагалі нічого, окрім анекдоту про ділка з 90-х, який купляє цигарки по 2 рублі за пачку, продає дорожче і «на ці ось 3% й живе». Аудитори, судячи зі всього, також плутають 3% прибутку з 300% відкату!
Тупий соціалізм та постсовок нас губить. На даному етапі фізично.
Що треба змінити? Я скажу. Дати можливість нашим збройним корсарам мати 10−15−20% прибутку. Щоби росла конкуренція. І таким чином знижувалися ціни. Щоби можливості цих корсарів просувалися далі і далі. І це можливо, хоча я і не можу розповісти деталі про те, як можливо, чому і куди.
Ринок, приватна ініціатива, конкуренція — так будувалися імперії, які правили світом та змагалися одна з одною за виживання. І є чітка закономірність в тому, чому Іспанія програла, а Великобританія виграла.
Дайте бізнесу озброювати військо! Від'**іться від нього!
