Наша задача — ніколи не опускати руки

На початку травня Центр Разумкова та Фонд Демініціативи запитали у людей, які саме воєнні діі їх вразили. Відповіді були такими:

• Бої під Києвом — 36%.
• Швидка окупація Півдня (Херсон, Мелітополь) — 32%.
• Бої за Маріуполь — 28%.
• Протести людей у Херсоні проти окупантів — 24%.

Це свіже опитування, яке каже, що дуже болючі питання: «чому в зеленій зоні довкола ЧАЕС був прохідний двір?» і «що трапилось із Чонгаром насправді?» — нікуди не зникли. І будуть бити подзвіном по усіх дотичних особах. Безвідносно, який політичний шарфик на тобі сьогодні.

Наші люди, а вони саме наші з Херсонщини — у великій біді. Окупанти з боліт не змогли їх зламати вогнем і тяжкою окупацією, то ж буквально топлять у воді.

Наших людей збирають по дахах, за нашими людьми пливуть під артилерійськими обстрілами. Ми рятуємо тварин, чітко розуміючи, що оте мікроскопічне руде кошеня, яке трималось за стіну — то всі ми. Кожен.

Цей дуже трагічний епізод війни увійде в нашу історію ще і як один із найсильніших.

Я не знаю, що там на умі у видатних державних комунікаторів. Але порятунок наших людей на човнах, сапах і так далі — треба продавати світу десь так, як Велика Британія продавала евакуацію з Дюнкерку.

Я бачу сильну історію, якою можна розбивати не «все так однозначно» і «дамба сама утонула», яке масовано лунає з вуст хитрих білих емігрантів, які прилаштувалися на ситі європейські хліба.

Історія така. Армія рф окупувала місто Олешки і влаштувала там пекло. Після підриву Каховської ГЕС окупанти кинули напризволяще нелояльне населення. Сім’я з кількох осіб рятувалась від неминучої смерті на даху і благала про порятунок. Наші військові із 406-ї бригади під час роботи помітили дитину в шибці. І згодом зуміли передати пляшку води за допомогою «весільного» дрона Мавік.

Згодом сім’ю порятували за допомогою човна. З собою родина взяла котиків і собак.

Хлопчик в оранжевій футболці зустрівся з оператором дрона, який став його рятівником.

Акцент тут простий і правдивий.

Окупанти влаштували терор нашим людям в окупації. Їм було фіолетово, що маленькі діти можуть утонути. Українські захисники в надтяжких умовах врятували родину. І зробили все, аби діти протрималися критичну добу.

Наша задача — ніколи не опускати руки і казати: «Я є!» навіть в умовах, коли роблять вигляд, що не чують.

Джерело