На жаль, у нас і далі імітація та гучні заяви домінують у державній політиці

Розумію, що під цим дописом з’явиться багато хейтерів, які почнуть волати і лаятися, але це не змінить фактаж та не допоможе Україні. Хай хто-небудь покаже мені в тексті хоч слово брехні. Цього немає. Тож читайте та думайте. Я виклав всю аналітику.

На засіданні Європейської ради Володимир Зеленський назвав п’ять причин затягування війни й віддалення миру.

1. Затягування із постачанням далекобійних ракет для України, що, за словами Зеленського, не дає Україні змоги відкинути позиції окупантів, зокрема, від Херсона, Запоріжжя та інших міст, які постійно обстрілюються російськими далекобійними ракетами.
2. Зволікання в передачі сучасних літаків.
3. Затягування з новими санкційними пакетами Європи.
4. Зволікання з реалізацією української формули миру та організацією «саміту миру».
5. Затягування з інтеграцією України до Європейського Союзу.

По-перше, претензії треба висувати собі. На превеликий жаль, ми самі показали світу, що можна так робити та практикувати такі підходи. Не пам’ятаєте? Ок, я нагадаю.

1. Зеленському було б непогано пригадати, при кому в Україні було зупинено виробництво далекобійної зброї та розробка нової. Йому треба пригадати, як його міністр оборони Андрій Таран, якого саме він подав для призначення до Верховної Ради, провалив держзамовлення ракет та відверто саботував закупівлю снарядів всіх калібрів. Таран був міністром з 4 березня 2020-го по 3 листопада 2021 року та зірвав виконання Держоборонзамовлення 2020-го та 2021 років. Так, у 2020 році Міноборони не використало понад 10 млрд грн державних гарантій на закупівлю озброєння, і ці гроші Мінфін у кінці року передав на… Велике будівництво. Саме завдяки його діям ми залишилися без снарядів та далекобійної зброї на початку війни. Саме Таран ухвалив наказ № 330, де прирівняв відкриття вогню по російських військах до адміністративного правопорушення, який було відмінено тільки після публічного скандалу. За це 4 травня 2022 року, під час війни, його було призначено послом у Словенію.

2. Згідно з заявами представників ВПС України, для забезпечення охорони повітряного простору Україні «необхідні до п’яти бригад тактичної авіації з одним типом багатоцільового літака західного зразка. Який тип це буде, зараз визначається». За оцінкою експертів, п’ять бригад тактичної авіації налічують до 200 літаків. Рішення про постачання Києву бойових літаків країнами Заходу вже ухвалено, вважає більшість військових аналітиків. Наразі стоїть питання лише про те, які саме літаки будуть надані ЗСУ. Нам хочеться, щоб це були F-16, але це можуть бути і A-10 Thunderbolt II. А може, і обидва типи. Тим більше, що вже йде підготовка українських пілотів та наземного персоналу. Питання лише про місця базування та обслуговування літаків. А цим повинна займатися саме Україна. Наші партнери передадуть нам літаки, але хто на них буде зараз літати, хто та як буде обслуговувати і де їм сідати та злітати? Тож на це потрібен час, і це Зеленський знає. Чи ні?

3. Санкції… Нагадати, хто та коли відновив імпорт з московії електроенергії, а коли весь світ наклав санкції на Лукашенка, то, попри санкції та вимоги наших західних партнерів припинити співпрацю з диктаторським режимом, і далі імпортував з Білорусі електроенергію, нафтопродукти та білоруські бітумінозні суміші для Великого будівництва? На мій превеликий жаль, багато хто сьогодні думає так само, як керівництво України ще в лютому 2022 року. Саме тому світ і досі не перерізав остаточно всі зв’язки з росією та не накладає санкції, наприклад, на російські діаманти тощо. Ми сьогодні пожинаємо те, що посіяла влада раніше. Так, це тепер нас хвилює та дратує, але як Україна казала тоді? Тиснути нам треба і далі, але не треба забувати, що ми робили самі раніше.

4. «Саміт миру» не вирішить питання та не закінчить війну. І це треба чесно визнати. Війну з росією можна закінчити лише військовим шляхом. Інших варіантів не існує. Особисто мене дратує, коли різні західні колишні високопосадовці починають стару пісню про те, що треба путіну дати хоч щось — наприклад, забути про Крим. Дратує до люті. Але чи не наша влада розповідала про те, що треба просто перестати стріляти, та про те, що з путіним можна домовитися? Наприклад, у Парижі в 2019 році. Тож і це нам повертається, але в іншій обгортці. Формула миру може працювати, коли всі сторони її реалізують. росія нічого робити не буде. Окупанти нікуди не підуть згідно з «жестом доброї волі». Лише сила та втрати можуть примусити росію забратися з території України. Зі всієї території України, включно з Кримом та Донбасом. Але тиснути треба. Тут я погоджуюсь з президентом України. І взагалі, сьогодні Захід сам не дуже розуміє, що робити з дикунською росією, тому головна стратегія — це не дати можливості виграти росії та програти Україні.

5. Заява Зеленського про якесь затягування інтеграції України до ЄС має дуже дивний вигляд, тому що це претензія до самого себе. Коли він вважає, що Україна все зробила, то нагадує першокласника, який написав диктант та сам собі поставив найвищий бал, а потім не розуміє, чому йому вліпили «двійку», вказуючи на купу помилок. Йому не вдасться випросити прийом до ЄС без виконання умов. Імітація не спрацьовувала та не спрацює. У 2014 році Україна підписала Угоду про асоціацію між Україною та ЄС. Ця Угода містить ще величезну кількість доповнень та додатків, в яких перераховано все, що нам треба зробити, щоб Україна відповідала всім стандартам ЄС. Сама Угода це 160 сторінок, а от додатки… І все це треба законодавчо затвердити. А окрема претензія до України — це системна корупція. Ну, не потрібна Європі країна, в якій під час війни купують яйця по 17 грн за штуку, яблука по 52 грн за кілограм, турецькі бронежилети по $ 1000 за штуку або польові фляги у 12 разів дорожче, ніж вони коштують. До речі, це вже бізнес на крові чи ще ні? Але поки з корупцією не борються, а толерують, та поки в нас корумпована судова система, то шлях до ЄС нам закритий. До себе всі претензії, лише до себе.

Я виклав цю розлогу аналітику, щоб пробудити вас задуматися над тим, що відбувається сьогодні у країні та куди ми йдемо. А також показати головне — на жаль, сьогодні у нас і далі імітація та гучні заяви домінують у державній політиці. Але це не конструктивно та безперспективно. І це не наближає нас до перемоги, у яку я вірю. Моя віра ґрунтується на розумінні, що в нас є ЗСУ та Генштаб із Залужним. Вони переможуть. Та їм треба допомагати на всіх рівнях. І от це головне завдання для влади та народу. А хто та як справляється зі своїм завданням — оцінюйте самостійно. Інформацію для роздумів я вам надав.

Джерело