Не так страшна відверта брехня, як напівправда

Привіт, дорогі друзі, хотів написати декілька слів по ситуації, що склалася…

Не шукайте ворогів серед своїх — розколоті ми слабкі. У єдності наша сила і наша перемога

Не так страшна відверта брехня, як напівправда. Особливо, грамотно скомпонована. От ніби і твої слова, думки. Але зліплені так до купи, що від контексту трішки ніяков. Щось схоже трапилося і зі мною.

Знаєте, я не актор, не літератор. Я — офіцер. Моя справа — боронити рідну землю. Втім, інколи доводиться давати інтерв’ю, щось коментувати, пояснювати. Бо я як ніхто інший розумію, що крім бойового, є ще інформаційний фронт і він не менш важливий під час війни. І тим більше прикро, що здавалося б журналісти, з якими, як я думав, ми робимо одну справу, інтерпретують мої думки по своєму.

Але давайте все поясню. Недавно я дав інтерв’ю в WP — шановане видання. Говорив щиро, довго, як умів. Розповів і забув — на фронті є більш важливі справи. Але коли зчинився галас, передивився кінцевий результат — і сам був вражений, наскільки все якось не так. (вірю що це просто від незнання, а не спеціально) пошматували мою розповідь.

Те, що потрапило на шпальти видання — це лише частина того, що я говорив. І не зовсім те, що я хотів донести до людей. Наприклад, кудись зникла моя важлива теза про те, що бригади десантно-штурмових військ (ДШВ), які є скелетом фронту, взагалі не виводились на відновлення (а вони цього давно потребують)…

Зрозумійте мене правильно, моя критика — це не бажання втоптати в бруд українську армію. Навпаки, це бажання змінити її на краще, вдосконалити, щоб якнайшвидше і найефективніше наблизити нашу перемогу.

Треба зважити й на те, що був дійсно тяжкий період дуже важких боїв. І трішки, дозволив собі зайві емоції. Можливо зайві, можливо, загострені, можливо, десь перебільшені. Втім, мене можна зрозуміти — реальність, в якій я живу і проблема до якої хотів привернути увагу — надважлива.

Так, емоції мене переповняли і я не стримався. Бо ще раз повторюю усім хейтерам — я не актор і не політик, не вмію грати на публіку і перед камерами. Кажу те, що думаю. І підкреслю — це моя особиста і суб’єктивна думка. Моє бачення. А не офіційна позиція військового керівництва ДШВ. Втім, наразі я з ним спілкуюся. Є конструктивний діалог і розуміння того, що потрібно змінити, щоб втрат було менше, а успіхів — більше.

Кажуть, хочеш зробити щось добре, зроби це сам. І я намагаюся. Мене призначили на посаду, яка дозволить мені покращувати рівень підготовки наших підрозділів. Так, ще є проблеми. І наразі вони є особистим викликом для мене. Головне, що є чітке (і головне — спільне) бачення, чому треба вчити військових і що потрібно змінити для нашої спільної перемоги.

І наостанок. Не шукайте зради там, де її немає. Не маніпулюйте на моїх емоціях і вирваних з контексту висловлюваннях. Бо якщо ми, українці, ворогуватимемо між собою, то станемо слабшими і вразливішими перед рашистами. Хіба ми цього хочемо?

Дякую всім за підтримку… Обнімаю Ваш Купол…

Разом до перемоги, Україна понад усе!!!

Джерело