«Не на часі, бо війна» замінять на «не на часі, бо країну піднімати треба»
Суб’єктивне спостереження — попередній тиждень натякнув, що все буде «таке собі»
Ми, скоріш за все, виграємо війну, але потім усі епічно пересруться із усіма, а на троні вмоститься закомплексований і самозакоханий авторитаризм. І байдуже, як його зватимуть той авторитаризм, Вовочка чи Андрюша, чи якось ще.
«Не на часі, бо війна» замінять на «не на часі, бо країну піднімати треба».
Ми досить просто відмовимося від свободи слова. Чому вона зайва — причину підберуть і «простим людям» все пояснять. Тих, хто ставитиме незручні запитання, будуть хейтити. Для годиться влада дозволить «офіційні» альтернативні ЗМІ і буде регулярно тим пишатися, мовляв «от у нас і альтернативні думки є». Там себе тепло почуватимуть професійні розслідувачі.
Активісти будуть знаходити ніші для існування (чи виживання) — одним грант, іншим наглядова рада, а там і до «замміністра» доростеш, якщо чемно вестимеш себе.
Від тих, хто вернеться з війни, чекатимуть: «прийдуть, порядок наведуть». Але вони: хто підніматиме з руїн власне життя, родини, бізнес… хто одразу махне рукою і поїде геть, бо сил на новий бій із реаліями вже не буде… хто на адреналіні ломанеться назустріч викликам і одразу почне розчаровуватися… В суспільстві буде жорсткий ПТСР і… образа — «за що побратими гинули».
Хто дасть тому раду? Частина шукатиме наступного рятівника (тобто на кого спихнути відповідальність за «чому_нічого_не_змінюється») — чергові прізвища «от_це_точно_правильний_вибір». Менша частина хотітиме «нарешті_партій_із_ідеєю», але так, щоб фінансував хтось. Геть мало-мало будуть намагатися шукати навіжених, у котрих ще не вкляк ентузіазм.
Злість на фразу «а ми говорили» буде підтвердженням — вони ж таки говорили, тільки більшість воліла не чуть. Більшість і надалі не визнаватиме, що винна — вона, її інфантильне глупство.
Якийсь поступ вперед трапиться, але ривка — ні.
Якщо не станеться дива…
Ще одного.
