Удар по Лієву спрямований не проти нього

Щодо Лієва у Міністерстві оборони. Бачу, багато хто порушує цю тему.

Буду, мабуть, писати проти вітру.

З Лієвим я особисто не знайомий. І дистанційно ця людина не є мені симпатичною.

Але! Треба сказати для балансу, що його біографія — не є новиною. З 2014 року, відтоді як переїхав до Києва з Криму, він працював у державному апараті. Був заступником в НТКУ.

Призначення Лієва в МО сталося досить давно. Це також не є секретом.

Війна багато що розставляє по своїх місцях.

Бачили ми за ці місяці багато людей, які кінцево визначилися для себе з власною позицією.

Якщо суспільство сприймає еволюцію умовного Вілкула, який визнав свої помилки і зараз віддано працює на перемогу — то чому факти біографії Лієва 15-річної давнини повинні сприйматися як великий компромат? Знову ж на тлі того, що ці факти ніколи не приховував та працював в державній системі з 2014? Він був більшим членом Партії Регіонів, ніж Вілкул? Чи впливав більше за нього?

Ми бачили достатньо перевтілень, і в лютому-березні було важливо тільки одне. З якого боку окопів опинилася людина. Бандит він? Чи колишній регіонал? Чи найбільш послідовний патріот? Байдуже. Я вже писав про внесок у війну людей, які в мирному житті не є взірцями моралі чи інтегрального націоналізму. Але, знову ж таки, всі ці умовні «вілкули» зробили свій вибір. Обнулили своє життя. Без них відбиття ворога з Київщини, Харківщини, Сумщини, Чернігівщини, Херсонщини було б якщо не неможливим, то набагато більш складним.

Вдягати біле пальто в 2023 році зручно. Але давайте чесно самі собі признаємося у тому, що за 15 років багато чого змінилося. В країні, а перше за все — в головах.

Далі. Під час війни мене особисто цікавить тільки три речі. Ефективність, ефективність та ще раз ефективність. Наразі мені все одно, яка партійна приналежність була колись в того чи іншого чиновника. Якщо цей чиновник піде в публічну політику, я за нього не проголосую. Але поки він перебуває в державному апараті, повинен бути ефективним. Ми не знаємо, які партійні вподобання були в заступника Міністра оборони, який відповідав за закупівлю харчів. Але звільнили його не за переконання, а через суспільні підозри щодо корупції.

Чи є факти корупції та неефективності в діяльності Лієва? Чи посилює, чи послаблює його присутність в МО нашу національну безпеку та оборону? Саме такими критеріями повинно керуватися суспільство в оцінці його особистості. Будуть вибори та політика — будемо керуватися іншими критеріями.

Я за ці пів року не чув про діяльність Лієва нічого поганого. А для сьогоднішніх часів — це вже багато. Є факти корупції, неефективних закупівель озброєння, саботажу? Якщо вони будуть — стану першою людиною, яка буде вимагати відставки та слідства. Поки немає — закликаю не чіпати та не розвалювати систему, від ефективного функціонування якої напряму залежить наше виживання.

І декілька слів про політичні моменти. Чого саме зараз, на мою думку, йде ця хвиля?

Дискредитаційні кампанії у країнах перехідної демократії завжди мають на меті не підвищення ефективності управління, а вирішення апаратно-кланових завдань.

Я не думаю, що удар по Лієву є спрямованим саме проти нього. Він — непублічна і зовсім невідома особа. Вочевидь, атака спрямована перш за все проти Резнікова.

Наскільки я розумію логіку процесів, апаратні конкуренти міністра оборони, після останніх скандалів, відчули що крісло очільника МО захиталося. І його потрібно розгойдувати далі. Для того, щоби отримати власного міністра. Опустимо персоналії. Але участь у кампанії пані Мар’яни Безуглої натякає на тих, хто може роздмухувати подальші атаки на МО.

Так ось. Самоочищення системи — це добре. Не добре, коли якісь тіньові гравці починають збурювати громадянське суспільство та хитати стабільність ключового міністерства задля посилення власної влади та кадрової вертикалі. Робити з МО центр постійних скандалів в ситуації, коли той самий міністр постійно працює з західними партерами на умовах особистої довіри до нього — це саботаж. Реалізовувати такий план — значить цинічно дестабілізувати і без того непросту ситуацію з оборонним співробітництвом.
Тому. Є підозри в корупції — матеріали на стіл. І хай НАБУ розслідує. Є підозри іншого характеру — хай діє контррозвідка.

А власноруч тягати каштани з вогню для вигоди окремих політичних угрупувань — це погана гра, яка не йде на користь державі!

Джерело