Не буде точної дати, коли все стане добре

Пару років тому я написав прогноз такого характеру: «Все буде погано, потім ще гірше, потім просто пиз*ець, а потім знову стане просто погано, й ми всі скажемо, що це чудово».

(Розпливчастість дат та формулювань вигідно відрізняє мене з-поміж телевізійних аналітиків, бо про перемогу за 2−3 тижні я не розповідав і прогнози даю нечасто, переважно за принципом рушника на вікні (якщо мокрий — дощ, якщо колишеться — вітер, якщо немає — вкрали), тож якщо потрібна якісна аналітика — звертайтесь).

Чому я про це згадав? Тому, що не буде точної дати, коли все стане добре. Як було — уже не буде, буде якось інакше, але як саме — не знає ніхто, а той, хто каже, що знає — невблаганно бреше і слухати його не варто, хіба що це останній подкаст, який ви завантажили перед блекаутом.

Не буде точного дня, коли ви скажете: «Ну ось тепер чудово». І до війни у вас таких днів, імовірніше за все, не було, тому, що завжди щось муляє, є щось, над чим треба попрацювати. Так само буде й після перемоги. Міста треба відбудувати, посадки розмінувати, мільйон ветеранів пристосувати до мирного життя, а оооось там, у Білгородській народній республіці, ми огірочки посадимо.

Завжди буде щось, що треба ще зробити. Щось пофарбувати, полагодити, переформувати, покращити. І все нам буде здаватись, що ще не чудово.

Але потім ми подивимось на попіл, що залишився від країни-агресора, і скажемо: «Хоча…».

Джерело