російські «ліберали» є найбільшим ворогом України після путіна

«Хороші росіяни» намагаються пояснити, що співчувають російським мобілізованим чисто по-людськи. Адже ці люди заслуговують на співчуття: вони примусово загнані в армію й кинуті помирати майже без їжі, одягу та спорядження. Тому їм допомагати, мовляв, є природним потягом співчуття, проявом загальнолюдських цінностей.

Нумо розбиратися.

По-перше, є юридична сторона справи. Агресія є «матір'ю воєнних злочинів», з неї випливають всі решта. Не було би агресивного вторгнення — не було би вбивства цивільних, ґвалтувань, мародерства тощо. З юридичної точки зору, наказ брати участь в акті агресії є злочинний наказ, виконання якого не можна пояснити на побутовому рівні «мені сказали, я побіг». Міжнародне законодавство засуджує агресію та вважає будь-яку допомогу армії агресора співучастю у злочині.

По-друге, є моральна сторона справи. Війна переключає фронтову мораль у режим чорно-білого. Всі, хто з того боку зі зброєю, — військові злочинці, вбивати яких правильно і з точки зору моралі, а не лише права. Як підкреслив сьогодні Alexander Osovtsov, поняття довоєнного чи післявоєнного часу не підходять для часу війни. Доводиться обирати, кому ти співчуваєш, — солдатам армії агресора чи солдатам і цивільним країни, що стала жертвою агресора. Співчуваєш солдатикам? А цивільним, яких катували, не співчував? А дітям, яких викрали, відірвавши від сімей? Дуже вибіркове співчуття, і це добре розкриває суть: співчуваєш російським мобілізованим, бо вони «свої», а не через загальнолюдські цінності.

По-третє, є практична сторона справи. Співчуваєш російським мобілізованим, бо їх жаль, помирають ні за гріш? А що ти зробив, щоб врятувати цих людей? Може, активно зривав мобілізацію, пояснював, як ховатися і тікати? Може, координував спроби протестів? Ах, ні? Ну тоді це просто фальшиве святенництво. Ось вам, хлопці, в’язані носочки, будете помирати з теплими ногами.
Причини такої поведінки зрозумілі: медіа не хоче втрачати авдиторію, а авдиторія поки що підтримує війну. І тут ми доходимо до головного — до моменту морального вибору.

Якщо ти журналіст, редактор, видавець — у тебе є моральний вибір. Зайняти жорстку антивоєнну позицію (це не так страшно з еміграції), втрачаючи авдиторію. Або танцювати з бубном навколо своєї авдиторії, розуміючи, що рано чи пізно твої танці призводять до того, що ця авдиторія почне вмирати. Але це буде потім. Як каже тюремна культура, «помри ти сьогодні, а я завтра» (знавці інтегральної динаміки пам’ятають: червона парадигма позбавлена відчуття часу).

Отже, можна вивезти людей з росії, але вивезти з них росію (а саме, тюремну культуру) набагато важче.

Я неодноразово закликав ділити росіян не на хороших чи поганих, а на корисних, шкідливих та неважливих. Журналісти незалежного медіа є загалом корисними. Але не шукайте хороших.

російські «ліберали» є найбільшим ворогом України після путіна.

Джерело