Звільнення Херсону не надто наближає закінчення війни

Війська агресора залишають Херсон, а також і увесь правий берег Дніпра від Херсону до Берислава, відстань між якими становить 65 км

Херсонсько-Бериславський плацдарм агресорів, який мав підготувати наступ на Миколаїв та Одесу ліквідовується, і безпосередня загроза відрізати Україну від портів Чорного моря теж усувається. Це на позитивному боці подій.

Війська агресора — 25−30 тисяч разом з усім озброєнням — перекидають на лівий берег Дніпра і можуть швидко відправити на Запорізький або навіть Бахмутський напрямок, що значно ускладнить позиції наших військ. Це на негативному боці подій.

І саме це є свідченням, що командувач російськими військами в Україні Суровікін є більш небезпечним, ніж його попередники. На відміну від «чмобіків», яких надіслали на українську землю без відповідної військової підготовки, війська, що відступають з правого берега Дніпра, є найбільш боєздатними. Саме тому салюти з приводу звільнення Херсона є передчасними. Небезпека для всіх інших ділянок фронту не зменшилася, а збільшилася. Але поки що всі спішать поздоровити себе з успіхом. Президент США Байден сказав, що це успіх американської допомоги українським збройним силам. Росіяни навмисне затримали оголошення про вихід з Херсона до 9 листопада, щоби цей успіх не допоміг Демократичній партії здобути більше голосів на проміжних виборах у США. Генеральний секретар НАТО Єнс Столтенберг нагадав, що країни НАТО, які надають допомогу ЗСУ, теж причетні до цієї перемоги. Ну, і наше військове та політичне керівництво не забуло підкреслити, що тільки героїзм українських військових змусив загарбників очистити правий берег Дніпра. Звісно, всі ці заяви є правдивими, тільки не слід забувати, що війна ще далека від завершення, і значна частина України перебуває під окупацією. Тим часом США та росія поновили переговори про стратегічні ядерні озброєння. Це єдина чинна угода між сторонами щодо ядерної зброї. Американську сторону цікавить у першу чергу відновлення верифікаційних поїздок інспекторів. Тому що без перевірок будь-яка угода про скорочення озброєнь не варта навіть паперу, на якому вона була підписана. Особливо з росією. А взаємні інспекції були спочатку відкладені через ковід, а у цьому році через позицію росії, яка сказала, що її інспектори не можуть потрапити у США через санкції. Це, зрозуміло, не відповідало дійсності. Просто росія хотіла використати і цю угоду для уникнення санкцій США проти неї. Ця угода, що має англійську абревіатуру START, передбачає скорочення та обмеження на всі міжконтинентальні ядерні ракети. Вона є чинною до лютого 2026 року.

Угода New START була підписаною у 2011 році і передбачала до 2018 року обмежити загальну кількість міжконтинентальних ракет наземного, підводного та повітряного базування до 700 носіїв. Оскільки кожен носій може нести більше, ніж одну ядерну боєголовку, то була обмежена і кількість ядерних боєголовок кількістю 1550. Це є суттєвим обмеженням, тому що кожна сторона має можливість розмістити значно більше, ніж 1550 ядерних боєголовок. Угода передбачає ретельні перевірки на місцях, а також заборону перешкоджати технічним засобам контролю здійснювати спостереження. З моменту дії угоди відбулося 328 перевірок на місцях. Кожна зі сторін має право на 18 перевірок на рік: 8 на місцях дислокації зброї та 10 у інших місцях.

Ми так розгорнуто згадали про ці переговори, щоби підкреслити їхню важливість для національних інтересів США в контексті заклику до України генерала Міллі, який є найстаршим військовим високопосадовцем у США.

Генерал Міллі раптом закликав Україну користатися кожним «віконцем» для ведення мирних переговорів з росією. Це віконце він вбачає після виводу військ агресора з Херсонсько-Бериславського плацдарму. Воно збігається з веденням американо-російських переговорів щодо угоди New START. Звісно, генерал Міллі не має на меті переговори про відмову України від частини своїх територій. Але всі друзі путіна у Європі, на кшталт Берлусконі або Орбана, радісно сприймуть цю заяву саме у такому сенсі.

Проблема ведення переговорів з агресором в умовах окупації значної частини українських територій полягає у тому, що нам немає чого запропонувати за звільнення наших територій, оскільки ми не захопили російські території.

Цю помилку можна виправити, але за певних застережень. Перенесення військових дій на територію росії, наприклад, у Білгородську область несе не загрозу застосування тактичної ядерної зброї. Проти цього вже висловилися Китай та Індія.

Більшою загрозою є можливе застосування неядерних ракет по центрах прийняття рішень: адміністрації президента України та вищого військового командування. Захистом від цього може бути тільки наявність неядерної зброї, яка здатна сягати центрів прийняття рішень у москві. Тобто так звана рівновага страху.

Якщо ж перенести війну на територію ворога не здається реалістичним, то принаймні не слід вступати у переговори з москвою з одночасним припиненням вогню. Тому що перерва за умов військової ініціативи ЗСУ піде тільки на користь ворогові для посилення своїх позицій. А, по-друге, припинення вогню має тенденцію до пролонгації. Тоді наші тимчасово окуповані території можуть залишитися окупованими занадто вже тимчасово. Отже, який висновок можна зробити з заклику генерала Міллі до пошуку переговорів України з росією?

Генерал Міллі захищає інтереси США, як він і має робити. Тому на час переговорів США з росією щодо угоди New START він зацікавлений робити певні реверанси у бік перемовників з іншого боку столу, щоби поліпшити атмосферу.

А Україна має захищати свої інтереси, які полягають у звільненні всіх окупованих територій. В умовах війни це передбачає використовувати кожну можливість, яку надає ініціатива наступу ЗСУ. Втрата цієї ініціативи наблизить нас не до перемоги, а до поразки.

Схожі новини