Найкоротший шлях до завершення війни

Площа окупованих росією українських земель сягає 114 000 квадратних кілометрів. Це дорівнює площі Білгородської, Брянської, Курської та Орловської областей разом узятих.

Перші три області межують з Україною, і з них ведуться обстріли українських населених пунктів.

З Білгородської області, зокрема, щодня обстрілюється півторамільйонний Харків.

Якби провели опитування харків’ян, чи слід подавити вогневі точки ворога у Білгородській області, то неважко передбачити результат: стверджувальна відповідь сягала би близько 100%.

Така операція не тільки захистить харків’ян, але й допоможе оперативному командуванню «Південь», бо збереже життя тисячам захисників Вітчизни, що боронять державу на південнобузькому напрямку. Там по обидва боки Дніпра ворог підготувався до наступу українських військ на херсонсько-бериславський плацдарм. На лівому березі Дніпра ворог сконцентрував велику кількість артилерії, що накриє вогнем правий берег, коли там опиняться наші воїни. Щоби подавити таку кількість далекобійної артилерії ворога, сім ХІМАРСів не вистачить. Тому нагальною ціллю української артилерії є не далекобійна російська артилерія на лівому березі Дніпра, а мости, щоби ускладнити постачання російським військам, які є на правому березі Дніпра — 20−25 тисяч.

Через перевагу російської артилерії на лівому березі, будь-який наступ українських військ буде пов’язаний з великими втратами особового складу.

Тому треба частину російських військ відволікти з лівого берега Дніпра.

Беручи до уваги, що, за деякими оцінками, в Україну вже перекинуто понад 90% усіх батальйонно-тактичних груп сухопутних військ росії, для захисту Білгородської області окупантам доведеться знімати війська з інших напрямків. З якого б напрямку вони не перекинули війська, там утворяться нові можливості для наступу ЗСУ. Бо перекидання українських військ від Білгорода до Запоріжжя забирає значно менше часу, ніж аналогічне перекидання сил ворога, що протистоять нам на Запоріжжі або Херсонщині.

Якщо ж російське командування не перекине велику кількість військ для оборони Білгородщини, то українці демілітаризують ще й сусідню Брянську область, а за нею — Курську.

Після такої демілітаризації можна буде погодитися навіть на посередництво приятеля путіна Берлусконі, щоби обміняти вивід військ з цих областей на вивід російських військ з української території. Таку мову в росії розуміють. Адже обмін військовополоненими з нею відбувається на регулярній основі саме тому, що кожній стороні є кого обмінювати. Додатковим бонусом переносу бойових дій на територію ворога є ще й той факт, що йому буде важче застосовувати тактику повного знищення населених пунктів артилерією, як тепер. І це надасть ще більшу перевагу нашим військам.

Мабуть, є дві причини, що заважають нашому командуванню наважитися наступати на прикордонні області росії.

Перша причина — це небажання нашого головного союзника — США — підвищувати ставки у цій війні. От росії можна весь час підвищувати ставки і навіть погрожувати ядерною зброєю, а США чомусь не можуть. Хоча нещодавня демонстративна поява двох американських підводних човнів з неядерною і ядерною зброєю у Середземному морі свідчить про серйозність, з якою США сприймають останнім часом російську риторику про застосування ядерної зброї.

Будапештський меморандум 1994 року обіцяв Україні недоторканість кордонів, які існували на час підписання цього меморандуму, тобто кордонів станом на 1 січня 1992 року. Крім того, цей меморандум обіцяв не застосовувати проти України ядерну зброю, що цинічно підтвердив міністр Лавров після загарбання Криму у 2014 році. Він тоді сказав: «А ми обіцяли не застосовувати ядерної зброї, тож ми її і не застосовували». А тепер, коли у конвенційній війні росія не може досягти своїх цілей, то Лавров проковтнув язик щодо зобов’язання росії не застосовувати ядерну зброю проти України. Це і є типова росія: дотримується узятих на себе зобов’язань тільки тоді, коли їй це вигідно.

Україна має право відволікати сили ворога на будь-якій ділянці фронту у війні, нав’язаній їй росією. Це логіка війни. Українські війська можуть тимчасово захоплювати території ворога, якщо це робиться не з метою загарбання цих територій, а звільнення своїх. Наші американські союзники мають з цим погодитися, тому що вони, як і ми, цінують життя солдатів і розуміють, що розширення можливостей ЗСУ у такий спосіб збереже життя тисяч українських захисників і прискорить завершення війни.

Проведення ЗСУ обмеженої спеціальної операції під назвою «Обмінний територіальний фонд» не змінює цілей війни, проголошених українським урядом. Мета залишається незмінною: звільнення тільки українських територій. Чужих нам не потрібно. Ця спеціальна операція, насамперед, сприятиме зменшенню втрат особового складу ЗСУ.

Така зміна стратегії стає можливою через значне зростання боєздатності ЗСУ, яку вони продемонстрували на полі бою. Настав час позбутися меншовартості, яка виявлялася у багатьох дрібницях. Наприклад, у щоденних звітах генерального штабу ЗСУ слід вказувати, на додаток до того, скільки знищено зброї та особового складу ворога, ще й скільки у росії залишилося батальйонно-тактичних груп. На початок війни в росії було приблизно 170 БТГ. Ті групи, що знешкоджені, замінюються новими, але значно гіршої якості. Бо немає достатньо часу для підготовки особового складу, а також важко оснастити його озброєнням такої ж якості. То ж кількість знешкоджених БТГ дає уявлення чи наближається день миру.

Другою причиною зволікань зі спецоперацією «Обмінний територіальний фонд» є, мабуть, погрози експрем’єра росії медведєва з поганялом Дімон. Бо в Дімона, вочевидь, вселився Демон. І він погрожує усім ворогам росії армагеддоном. Вороги в його уявленні — це всі цивілізовані країни світу, а уособленням Добра і Світла йому примарилася росія. Не слід звертати уваги на погрози неврастеніка.

Натомість слід нагадати йому вірші відомого поета Губермана, в яких він пояснює, що саме не так з росією:

росія — янгольська держава.
Куди ж поділись два крила?
Отож-бо: був би х** в бабусі
Вона би дідусем була.