«Британці хотіли б, щоб їхня королева правила вічно…»
Наш співрозмовник Іван, виходець із Прикарпаття, останні сім років живе у Лондоні. Шоферує там, а зароблені фунти стерлінгів пересилає родині і воїнам. У ці дні Іван разом з британцями сумує за померлою королевою. Наш краянин вважає себе щасливцем, бо одного разу вдалося побачити Її величність наживо — на відстані простягнутої руки…
Було це під час чергового рейсу Івана по забитому транспортом Лондону. На дорозі утворився гігантський корок, водії терпляче чекають, коли ситуація розрядиться. На зустрічній трасі Іван помічає невеличкий кортеж з поліцейським ескортом. На даху автівки блимають маячки, але ніхто не виривається з колони. Коли кортеж наблизився і зупинився якраз навпроти Івана, він зиркнув, кого супроводжує поліція — і ледь не втратив дар мови: у машині сиділа королева. Маленька, спокійна і велична. Така собі проста британка, яка нарівні з іншими британцями стійко зносить дорожні незручності. І не вимагає привілею на зелену вулицю…
Із заціпеніння Івана вивів звук клаксона — водій машини позаду просив їхати по вже вільній дорозі, а не ловити гав.
До Івана ми подзвонили у Лондон, коли королеви не стало. Поцікавилися у нього, як на берегах Темзи сприйняли цю сумну подію.
Іван був лаконічним:
— Дуже переживають. У перші години після смерті Її Величності весь Лондон був заставлений чорно-білими портретами
