Що варто зробити Зеленському

Чесно пишу, що в тому ж лютому не орієнтувався на Зеленського як на джерело інформації, до якого потрібно прислухатися. І у січні теж. І у грудні. Тому в мене була заздалегідь зібрана тривожна валізка для сім'ї з потрібними документами та речами на перший час. Тому я наперед купив собі форму 5.11, дружина заздалегідь оформила дозвіл на АR-15 і пройшла підготовку, а я підготував все для себе. Тому, коли президент пропонував всій країні готуватися до шашликів, у мене була вже готова вся зброя, зібрана валізка, повний бак палива, каністри та план, що робити. І з екранів ТБ я казав, що буде війна, хоч я і не розумію, навіщо путіну починати ту війну, яку він не зможе виграти.

Але я орієнтувався на попередження західних розвідок. А ще я пам’ятаю, як після моїх постів та спічів на ТБ, у яких я попереджав про загрозу війни, люди мені писали, що я популіст, що навмисно лякаю їх і що це я таке говорю, як політик, щоб собі заробити бали. Люди не дуже хотіли вірити у велику війну. І не лише у лютому 2022 року, а й упродовж усіх останніх років. Людям треба було заздалегідь говорити, що вторгнення буде. Не напередодні, а одразу. Але, наприклад, Арахамія на той час навпаки звинувачував світові ЗМІ в тому, що вони нагнітають і пишуть неправдиву інформацію про можливу війну. Він, до речі, досі не вибачився за це.

Так от, я вірив компетентним західним розвідкам та пресі. І на мене не впливала фраза про те, що треба готуватися до шашликів. Я готувався до війни. І готувався до евакуації своєї родини. Упевнений, що якби президент сказав про ймовірність вторгнення, то багато хто б поставився до цього попередження, як і до моїх слів. Ніяк. Але, з іншого боку, це могло б допомогти комусь зрозуміти, що загроза вторгнення реальна, а отже, був би хоч якийсь шанс уникнути трагічної долі у Бучі чи Мощуне. Хоча багато хто якраз виїхав з Києва до передмістя, сподіваючись уникнути загибелі. Тож мало було заявити про те, що буде вторгнення. Потрібно було підготувати евакуаційні коридори і переконати людей ними скористатися. А ще треба було скористатися часом та вивезти підприємства оборонного значення із зони загрози знищення. Це було завдання для влади, яке вона провалила.

А ще треба було довіряти своєму народові. Треба було вірити у людей. Але історія не терпить умовних способів. Тепер уже нічого не змінити. Слова сказано. Але я щиро сподіваюся, що в ОП зрозуміють: президент зробив найгіршу свою заяву з початку війни, і вона потребує нормальної комунікації із визнанням помилки. Без нової брехні та вивертань.

Я пам’ятаю, що не Зеленський напав на Україну, а путінська росія та вона несе всю відповідальність за свої військові злочини. Але це не може бути причиною боятися відверто та чесно розмовляти зі своїми громадянами. Адже тепер щоразу, коли президент про щось публічно не говорить, то можна звинувачувати його, що він усе знає, але не вірить своїм громадянам і не вірить у своїх громадян, тому ігнорує їхню думку та їх самих. А ось це підриває єдність і потребує негайного виправлення. Вимагає виправлення лише в тому випадку, якщо ми не хочемо бути схожими на росію, де влада завжди має рацію, ніколи не помиляється і де влада не визнає своїх помилок. Але ж ми Україна, а не росія. Тому Зеленському треба зрозуміти свою помилку, зробити висновки й озвучити їх. Це буде на користь України.

Джерело