Нобель для України - це цілком реальна задача, але її треба планувати

Ну, не на мінкульт же покладатися в цій справі

У стрічці чимало фото Ліни Костенко з нагоди нагородження її орденом Почесного легіону. Дехто пише, що вона могла б уже мати Нобеля.

Могла б. Якби хтось - видавництво якесь чи уявіть фантастичну версію - держава виділила б невелику у масштабі бюджету суму й переклала б кращі збірки Костенко на шведську, німецьку та англійську мову. І після цього б домоглося, щоб престижні західноєвропейські видавництва надрукували б ці книжки, а десяток авторитетних літературознавців і письменників написали б про неї у впливових часописах своїх країн. І так далі. Бо книжка сама себе не розрекламує.

Тут чистий профіт. Навіть, якщо Нобеля не буде - українська авторка буде доступна половині читаючого світу. Це дуже наївно й безвідповідально думати, що шведські академіки будуть голосувати за Нобеля для автора, книг якого на полицях магазинів у Швеції ніколи не було.

Рекомендація академікам вчити українську - це добре, але навряд чи реалістично. Нобель для України - це цілком реальна задача, але її треба планувати, готувати і лобіювати. І в неї треба інвестувати. Оскільки це завжди при всіх президентах було не на часі, то шансів мало. Хіба зірки зійдуться у певному порядку. Одна на це надія. Ну, не на мінкульт же покладатися в цій справі.

Джерело