Нашо нам тягнути того Макаревича?
Якщо уже цікавитись чимось — ідіть в ногу з часом
Якби не телеграми окремих рузкоязичних політиків, я думала, що Галкін, Макаревич і іже з німі давно уже тойво.
Отже, Галкін
Не так давно одна бомжена із ЖЖ виписувала, що це геній, без якого поствоєнній Україні просто таки не відбутися. Обов’язково треба запросити сюди цю «білу кістку» (насправді недогризок шакала), і щоб вона тут повчала малоросів, як треба правильно жити і Пушкіна любить. В чому геній? Прилаштуватися до старшої на 27 років Пугачової? Сумнівне досягнення. Уже наш Зеленський майданчик гумору використав так, що нікому і не снилось — у певному розумінні так, от він якраз самородок.
Макарєвич
Спочатку дядя охав, що міста західної України виявляється не захолустя, а пристойні, охайні громади (як в принципі і решта міст до «асвабажденія»). Потім наср*в у наш борщ, заявивши, що це общєнародноє дрєвнєє блюдо, яке роблять в Сибіру. Тепер дідок ляпнув, що в Україні люди виходять на двіжі і мітинги, бо увага (!) — «может Украине мало по башке давали»? WTF? Розродився? Сиди мовчи і не лізь до нас із порадами.
Я не знаю, нашо нам тягнути того Макаревича. Мені, молодій людині, творчість Макаревича така далека, як Сатурн.
Завдяки Тому Оделлу, Флоренс Уелч, Еду Ширану, купі наших зірок і моїм особистим пошукам новенького в музиці у мене нема бажання повоздихать на совкову чуш. Уже краще старий стильний Бітлз поставити чи запальних Шокінг Блу. Навіть моїм батькам на нього фіолетово — у них були касети Стінга, Мадонни, Софії Ротару, але не Макарєвича. Тому мені фіолетово, що він думає про українців і як він стелиться, щоб після війни співати у якомусь районному ДК.
Якщо уже цікавитись чимось — ідіть в ногу з часом. Не так давно я відновила заняття з польської, відчула в собі потребу активно юзати цей простір і нарешті освоїти граматику в ідеалі. Наш зв’язок з Польщею - це серйозно і надовго. Наступна, мабуть, буде чеська. Я впевнена в них, і це моє «дякую» тим, хто з Україною переживає її біль.
