Перший день на війні…

35-й день в армії. І перший на війні…

Кілька разів переїжджали. В армії все дуже швидко змінюється, і спрогнозувати, де ти опинишся завтра, не можливо. Тому краще не звикати до місця розташування.

Тепер досить незвичний переїзд. Виснажливий марш великою колоною. Надто близько захоплені ворогом території. Краєвиди за вікном автівки постійно змінюються, і з кожним кілометром все красномовніше говорять про наближення до фронту.

Під'їжджаємо. Майже біля кожної хати припаркована військова техніка, дбайливо замаскована гіллям і маскувальними сітками.

Приїхали. Висадились на території покинутої промзони. Добу ніхто не спав, але спати і не хочеться. І їсти також.

Трохи далі у полі працює град. Та це не заважає місцевим дітлахам безтурботно прогулюватися неподалік. Люди звикають до війни, і це сумно.

Повітряна тривога. Команда — всім в укриття! Чутно літак, що пролітає дуже низько, його не видно і тому не зрозуміло: наш чи ворожий?

Нарешті він з'являється на горизонті і його намагаються збити, але пілоту вдається уникнути ураження.

Через кілька хвилин про літак уже забуто. Організовано обід. Намагаєшся поїсти, хоч як і раніше, не хочеться. Проте треба, адже не зрозуміло, коли наступного разу буде така можливість.

Знову зміна дислокації. Лісок. Вкопуватись у чорнозем, виявляється, досить непростою справою. Але треба заради безпеки.

Звуки артилерії стають занадто частими. Намагаєшся зрозуміти, як звучать прильоти снарядів. Через деякий час починаєш орієнтуватися у цих звуках війни.

І знову тривога. Снаряди падають надто близько. Видно влучання, з лісу неподалік повалив дим, швидше за все це підбита техніка. По рації повідомляють про двох 300-х. Легкі, це добре.

Командир напівжартома говорить, що для першого дня якось занадто.

А скільки їх ще попереду?..