Фільм доводить, що будь-яка робота жінки - легша за роботу мами

Знаєте, який в мене досі найстрашніший сон? Я несу оберемок дров, присідаю і викидаю їх біля пічки? Нормальна ж картинка наче. Подумали, що я божевільна? А тепер уявіть, що бачиш цей сон, коли ти годуєш серед ночі одну за одною дівчат-двійнят… А на руках не дрова, а дитина… Ти вирубилась від втоми на кілька секунд… Розплющуєш очі: де дитина, на підлозі, упустила? Що за дрова, Господи? Поспати і помити голову - ось, що було найбільшою розкішшю.

Хто не втомлюється від дитячого плачу, безкінечних ігор, криків, ниття? Хто не мріяв втекти на самоті і просто подивитися на людей на вулицях? Пам‘ятаю, як одна з моїх багатодітних подруг після народження третьої дитини плачучи сказала: «Я дуже їх люблю, все для них зроблю. Але сил нема, мені потрібно самій побути в маленькій квартирі і спокійно, в тиші, випити чашку кави. Всього одну чашку».

А як воно навчитися сприймати своє нове тіло після пологів? Бути мамою - велике щастя, але це складно і відповідально.

Що відчуває жінка, яка сама займається дітьми? Про що і про кого вона марить? Чи здатна вона відмовитись від мрії заради дітей? Це болючі відповіді. Інколи жінка сама собі не може відверто відповісти. Бо правда може налякати, і подумаєш, що ти - монстр.

Вивернула все це режисерка Меггі Джилленгол. Вже другу добу не попускає. Дуже сильні враження від перегляду фільму «Незнайома дочка» (The Lost Daughter).

Бути чи не бути мамою? Як воно ростити дітей і робити кар’єру?

Фільм доводить, що будь-яка робота жінки - легша за роботу мами.

Професорка приїжджає на грецький курорт і знайомиться з галасливою родиною. Мама - красуня Ніна - засинає на пляжі і губить маленьку доньку. Всі ці події будять спогади вченої. Вона теж мати, але та, яка колись змогла закрити двері і вийти… в інше життя. Кар’єра і яскравий секс з колегою стали пріоритетними. За дверима ж лишилися дві маленькі донечки зі словами «мама, не йди» і чоловік на колінах: «Я не зможу».

Доньки давно виросли, і все добре в спілкуванні з мамою. Але почуття провини не дає професорці спокою. Це межує з психічним здоров‘ям.

Життя - не загублена лялька… Але саме лялька маленької дівчинки - дуже сильний символ фільму.

Головні ролі в картині виконали Олівія Колман і Дакота Джонсон. Акторка і модель Дакота Джонсон прославилася роллю у стрічці «П’ятдесят відтінків сірого». Олівія Колман блискуче грає королев: Єлизавету II в "Короні». Вона отримала Оскара за найкращу жіночу роль у фільмі «Фаворитка», 2019 ( роль королеви Анни Стюарт).

Читайте також: Чому варто дивитися “Не дивіться вгору”

«Незнайома дочка» серед номінантів Оскара цього року. На статуетку претендують за найкращу режисуру Меггі Джилленгол і Олівія Колман, найкраща акторка (драма).

Фільм сильний, як і материнські почуття.

P.S. Картину знято за однойменною новелою італійської письменниці Єлени Ферранте.

Джерело