Для олігархів є безпечна гавань. "Велика деолігархізації" туди не дісталася

Український споживач через дефектне застосування законодавства з боку Антимонопольного комітету та бездіяльність держави повністю позбавлений будь-яких можливостей захиститись від зловживань монополістів у будь-яких державних органах, — пише Агія Загребельська для «Наші гроші».

Це є однією з основних причин високого рівня монополізації українських ринків, олігархічного укладу економіки та поширених зловживань ринковою владою домінуючими суб'єктами.

Зазначене збільшує нерівність, особливо негативно впливає на добробут вразливих верств населення та блокує можливості для розвитку середнього і малого бізнесу.

Відповідно до українських законів виключно Антимонопольний комітет України може робити висновки чи є той чи інший суб'єкт господарювання монополістом та чи зловживає він монопольним становищем.

Без такого висновку будь-яка потерпіла від дій монополіста особа не може в будь-якому органі захисти свої права, в тому числі домогтися припинення порушення і стягнути з порушника спричинену шкоду.

При цьому, коли потерпілі від дій монополіста споживачі звертаються до АМКУ із відповідними заявами, то відомство з формальних підстав (не по суті порушення) або відмовляється починати розслідування, або якщо розслідування вже ведеться — не долучає їх до нього як третіх осіб.

Такі рішення АМКУ потерпілі оскаржують в судах. І вже наявні рішення першої та апеляційної інстанцій. Це повна дискреція АМКУ. Тобто, на думку суду, відомство має повну свободу вибору, незалежно від того наскільки аргументована заява потерпілого споживача.

Як наслідок, споживач у випадку, якщо АМКУ відмовляється починати розслідування, не може в будь-якому органі захистити свої права. Крім цього, від жодного державного органу в Україні потерпілий споживач не може навіть отримати висновок/оцінку/рішення про те:

• чи порушує дійсно в даному випадку монополіст законодавство;
• чи має потерпілий право на компенсацію спричиненої шкоди;
• чи має монополіст припинити протиправну поведінку.

У випадку ж, якщо АМКУ розслідування вже проводить, то потерпілий споживач не має жодних процесуальних прав у цьому розслідуванні, навіть на оскарження рішення Комітету. Бо Антимонопольний комітет його не долучає до справи як третьої особи, а право на оскарження рішень АМКУ мають тільки сторони.

Як наслідок, в антимонопольному процесі є виключно два суб'єкти: залежний від політиків Антимонопольний комітет та впливовий монополіст, від якого зачасти залежать ті самі політики.

Такий стан речей дозволяє:

• АМКУ під тиском політиків не починати або закривати справи проти впливових монополістів без можливості будь-ким такі рішення оскаржити;
• тримати АМКУ законсервованим від суспільства, яке, не маючи можливості жодним чином вплинути на його роботу, втрачає до органу будь-який інтерес;
• обмежити ринок юридичних послуг в практиці антитрасту виключно тими компаніями, що захищають інтереси монополістів, оскільки попиту від потерпілих споживачів немає та бути не може.

Відсутність незалежних юристів та експертів, уваги населення до роботи АМКУ та будь-яких прав потерпілих споживачів у антимонопольному процесі створює «безпечну гавань» для монополістів та олігархів, у якій вони можуть, користуючись своєю ринковою владою, продовжувати заробляти на споживачах надприбутки, усувати конкурентів з ринку, не допускати на ринок нових суб'єктів та зберігати нерівні правила.

Що потрібно для того, аби це змінити?

Або підконтрольний президенту Володимиру Зеленському АМКУ має змінити своє правозастосування та визнати гарантовані законом права потерпілих споживачів.

Або судова гілка влади має виконати свою функцію та відкорегувати правозастосування АМКУ — для цього в діючому законодавстві є всі необхідні підстави.

Або монобільшість президента Зеленського має внести зміни до законодавства, передавши функцію захисту приватного інтересу в антимонопольних спорах від АМКУ судам, якщо АМКУ з нею не справляється.

Як ви вже, мабуть, здогадалися, ні в деолігархізації Зеленського, ні в антимонопольній реформі Зеленського про це навіть близько не йде мови.

Чому?

Бо це реально вдарить по гаманцях олігархів та їх можливостях грати «монопольними м'язами», а таку мету перед «Великою деолігархізацією» президент не ставить.

Джерело