Тепловий удар від популізму. Як Зеленський планує втримати ціну на газ?
Підняття тарифів українці не витримають
18 грн — у вересні.
22 грн — у жовтні.
30 грн — у листопаді/грудні.
Саме такий прогноз щодо закупівельної ціни газу «блукає» світовими ринками та Україна не виключення.
Як Володимир Зеленський планує втримати ціну газу та тариф на теплопостачання для населення — невідомо. Поки зрозуміло одне — підняття цін у два і більше разів доходи левової частини українців не витримають. Та задля того, аби розрахуватися за «комуналку», людям доведеться ще більше обмежити споживання товарів першої необхідності: одяг, їжа, ліки.
Нещодавно питання встановлення тарифів на теплопостачання уряд переклав з національного регулятора на місцеву владу. В регіонах влада здебільшого морально до цього готова, адже вони добре проінформовані про реальний стан речей.
Багато років тариф на теплопостачання встановлювався з Києва на штучно заниженому рівні. Такий собі політичний тариф, щоб подобатися виборцям. Відповідно грошей на оновлення тепломереж, обладнання, заходи енергоефективності не було.
Сьогодні між ціною закладених в тариф на теплопостачання складових витрат (вода, газ, розподіл електрики тощо) та їх реальною вартістю різниця «в мінус» може досягати більше 100%. І це при тому, що газ «для населення» хоч і юридично не закріплено, але по факту тепловики поки купують у Нафтогазу за ціною 7,42 грн.
Якщо не підняти тариф найближчими днями — обсяг накопичених боргів за цей опалювальний сезон буде складати близько половини з тих, що були сформовані за останні десять років та про списання яких за рахунок бюджету нещодавно парламент прийняв закон.
Але не все так просто, бо:
1. Населення в левовій частині не готове до такого суттєвого підняття тарифів та це може призвести до погіршення платіжної дисципліни споживачів та, як наслідок, великої боргової ями.
2. Нафтогаз для постачання газу тепловикам вимагає з них передоплату, банківську гарантію, а за прострочення оплати — застосовує 10% штрафні санкції, заганяючи тепловиків у ще більші борги.
3. Придбати газ на біржі комунальні підприємства не можуть, бо нормативна база їм цього не дозволяє, відповідно НАК для них є монополістом, який диктує свої умови та правила.
4. З печерських пагорбів місцевій владі та тепловикам в ручному режимі забороняють піднімати тарифи для населення з політичних міркувань, жодним чином не вирішуючи питання, хто покриватиме 100% різницю між собівартістю та діючим тарифом.
5. І навіть якщо закрити очі на все це, змінити тариф місцева влада все одно не зможе, бо підзаконну базу для цього досі не прийнято. Тобто у регулятора повноваження встановлювати тариф на теплопостачання забрали, місцевій влади — передали, але зміни в нормативну базу, що дозволить їм це зробити, не порушуючи закон, не прийняли.
І тепер місцевим потрібно не просто наважитися на непопулярне рішення про підняття тарифу та суспільне обурення, а й фактично на ризик порушення закону. В противному випадку борги за перші місяці опалювального сезону одного обласного центру, і не тільки, сягатимуть сотень мільйонів гривень. І цих грошей на місцях не знайти, навіть якщо влада відмовиться від фінансування інших проєктів (інфраструктури, медицини тощо)
А по якій ціні постачатиметься тепло і газ школам, лікарням та іншим бюджетним установам поки мова навіть не йде.
Старожили галузі кажуть, що з 2000 року з таким колапсом вони стикаються вперше.
