Готуємося відвойовувати Крим. Росіян уже сіпає
"Кримська платформа" найбільш неприємна не Росії, а нашим записним друзям. Особливо Німеччині і Франції
Милуюся сьогодні, як несамовито росіяни атакують «Кримську платформу» в інфопросторі. Ще б пак, адже «Кримська платформа» — це платформа підготовки війни за Крим.
Хто-хто, а звиклі жити війною мешканці Кремля прекрасно відчувають. І цю підготовку за будь-яку ціну намагаються зірвати і дискредитувати.
По-перше, розганяють інформацію про нібито колосальні витрати на цю платформу, рахують і намагаються обсмоктувати і обсміювати кожну виділену копійку.
По-друге, картинно вимагають негайних результатів від КП. Мовляв, що це дасть, чому це роблять, якщо всі ці розмови ні до чого не призведуть. Мовляв, он Туреччина десятиліттями під санкціями, і що?
Раз їх так сіпає, значить, все правильно робимо.
Очевидно, що порівняно з вартістю Криму для усіх нас навіть сотні мільйонів і мільярдів гривень — це дрібниці. Чим більше ми зробимо невійськовими методами зараз, тим менше життів нам доведеться покласти, щоб повернути нашу землю.
Тим більше, що зараз бюджет «Кримської платформи» — на порядок менше. А якщо порівняти з видатками росіян на свою тіньову дипломатію, медійні проєкти по світу, котрі працюють на відведення фокусу уваги від Криму — це взагалі в тисячу раз менше. Та, мабуть, затрати на кілька десятків щодня галасуючих телеграм-каналів про Україну (Лєгітімний, Наблюдатєль тощо) — і то більша по грошах трата Кремля, аніж наша платформа.
Що ж стосується результатів, то вони не можуть бути негайними. Але! Потреба у напрацюваннях, скоріше за все, з'явиться зненацька. Хороша криза у російській імперії виникає, звісно, несподівано. І нам треба бути готовими, щоб мати політичні, правові, військові, медійні та усі інші можливі напрацювання готовими бути застосованими.
«Кримська платформа» — це платформа підготовки відвоювання Криму. В тому числі і з можливим військовим сценарієм.
Але для цього треба попрацювати у сферах інших, ніж «чиста» війна. Треба говорити про репресії у Криму, про бранців. Треба говорити про перетворення кримського раю у велику воєнну базу за зразком СРСР, про державну політику залюднення росіянами. І так далі.
Найбільш неприємна «Кримська платформа» не Росії. Росія звикла жити під зовнішнім тиском, гроші російських чиновників і так крадені.
Найбільш неприємна «Кримська платформа» нашим записним друзям, особливо Німеччині і Франції. Тепер усі наші західні партнери змушені вислуховувати на регулярній основі про ті жахи, котрі відбуваються у Криму і навколо нього. І хоча вони вже сподівалися, що Україна опустить руки, тепер їм щоразу доведеться вислуховувати неприємні для себе речі — адже саме НАТО і ЄС купують у РФ її природні ресурси, фактично фінансуючи агресію.
Зеленський якісно штрикнув у очі респектабельним західним політикам, що всі їх запевнення про вірність принципам непорушності кордонів, правам людини не варті яєчної шкарлупи.
Що нульовою є ефективність усієї «міжнародної системи безпеки», принципів «територіальної цілісності» та «недоторканності кордонів».
Крим — наочна ілюстрація ціни словам лідерів західних країн, перманентне нагадування, що нині жодна держава не може бути впевнена, що не стане наступною жертвою окупації частини території.
Думаю, Путін уже триста разів пожалкував, що не окупував Україну повністю, а зробив це частково. Так би «західні партнери» раз посумували, і далі забули. А тепер усім доведеться слухати про Крим знову і знову, всюди.
