Передплатити Підтримати

Дожилися: за “бронзу” Олімпіади вже сварять

Поряд із вітаннями на адресу плавця Михайла Романчука в Україні звучать і розпачливі нотки: ну от, лише “бронза”, а ми так сподівалися на “золото”...

Олімпійські медалі у плаванні Україна завойовувала востаннє аж 17 років тому — на Іграх-2004 у грецьких Афінах. «Бронзу» тоді взяв Андрій Сердінов (батерфляй, 100 м), а два «золота» виборола легендарна «золота рибка» Яна Клочкова (комплексне плавання, 200 м і 400 м). Безмедальна олімпійська пауза українських плавців явно затягнулася… І ось нарешті успіх! На Олімпіаді-2020 у Токіо 24-річний Михайло Романчук із Рівного на дистанції 800 м вільним стилем фінішував третім, завоювавши для збірної України вже четверту «бронзу» на цих Іграх.

Поряд із вітаннями на адресу Михайла Романчука в Україні звучать і розпачливі нотки: ну от, лише «бронза», а ми так сподівалися на «золото»… Чи міг Михайло прийти до фінішу першим? Теоретично, так, адже від срібного призера, італійця Палтріньєрі, Романчук відстав лише на 0,24 секунди, а від чемпіона, американця Фінка — тільки на 0,46 секунди. Як для дистанції 800 метрів розрив мізерний… Але це спорт — буває. Трохи не пощастило. Можливо, Романчук надто виклався у півфінальному запливі, де показав найкращий поки що на цій Олімпіаді час. Якби проплив так само швидко у фіналі, був би чемпіоном… Але, так чи інакше, Михайло молодець, медаль у плаванні — це супер.

А загалом, чому багато хто в Україні переконаний, що наші спортсмени просто зобов'язані завойовувати на Олімпіаді медалі?

Невже нинішній стан українського спорту, зокрема, рівень його державного фінансування, дозволяє робити такі оптимістичні прогнози? Візьмемо те ж плавання. Звідки мають взятися олімпійські чемпіони й призери, якщо українським діткам, які хочуть займатися плавати, просто фізично немає де це робити?

На увесь майже мільйонний Львів — лише один (!) 50-метровий басейн. Що вже казати про районні центри… А якби в кожному з них такий басейн був, і якби дітки могли там займатися (хай не безплатно, хай за якісь доступні їхнім батькам невеликі гроші), то таких Романчуків у нас були б десятки! Тоді б і на олімпійські медалі можна було розраховувати.

А поки маємо те, що маємо, кожна медаль, яку виборюють у Токіо наші спортсмени, є справжнім подвигом, незалежно від того, яка вона — золота, срібна чи бронзова. А якщо у майбутньому хочемо мати більше олімпійських нагород, треба вже сьогодні починати з дитячого спорту. З будівництва стадіонів, спортивних залів і басейнів, у яких зможуть займатися майбутні Клочкови й Романчуки. Іншого способу «роздобути» чемпіонів і призерів Олімпійських ігор не існує: класні спортсмени на деревах не ростуть.

А Михайлові Романчуку респект. Браво! До речі, шанс завойовувати «золото» Олімпіади в Токіо у плавця з Рівного ще є: попереду змагання на його улюбленій марафонській дистанції 1500 метрів. Гадаю, потішать нас і українські легкоатлетки… Тож віримо й уболіваймо! І у жодному разі не сварімо наших дівчат і хлопців за «бронзу»…

Читайте також: Український плавець здобув на Олімпіаді четверту бронзу