Біля сакур на площі Петрушевича — паломництво

До сакур на площі Петрушевича я проривалася через увесь центр Львова. Місто страшенно запилене! Особливо у тих місцях, де ведеться будівництво. На вул. Івана Франка, на місці колишньої перукарні «Чародійка», «виросла» новобудова, в якій незабаром відкриють готель. Роботи у будинку ще ведуться, тому пилюка у тому районі неймовірна…

Але щойно я зайшла на площу Петрушевича, мій настрій суттєво покра­щився. Переді мною — справжнісінька алея зі са­кур! Ну, до Ужгорода нам ще далеко, але… Дере­ва усі у рожевих квітах! А людей стільки, що яблу­ку ніде впасти. Люди фо­тографуються, знайомляться, ніби відриваються від буденних справ… А во­дії машин, які застрягають на площі Петрушевича у «корках», теж встигають зробити знимочки.

Одна молода мама за­писувала зі своєю доне­чкою «сторіс». Обоє тан­цювали, сміялися і щось коментували на каме­ру. У такі моменти відчу­ваю себе трохи туристом у рідному Львові. Прогу­лююся алеєю туди-сюди. Прошу молодих дівчат мене сфотографувати. У ті хвилини думаю: як до­бре, що у місті є такі кра­сиві місця… Є й ті, хто намагається «затягну­ти» у фотокадр пів дере­ва. У такі моменти боліс­но дивитися на гілки, які вигинаються… Але одна жіночка мене заспоко­ювала: «Гілки — міцні. Не переживайте».

Коли виставила львів­ські сакури у Фейсбуку, з інших міст дивувалися, що у нас є такі японські ви­шні… Хотілося б, аби саку­ри з’явилися і в інших ра­йонах містах. Пропоную Левандівку. Бо, порівняно з площею Петрушевича, це сірий, безбарвний район…