Передплатити Підтримати

Для чого влада ставить перед нами виставу з Медведчуком?

Простіше розіграти виставу перед українським суспільством, виставляючи себе борцем з Медведчуком і "русским миром"

Відволікання уваги, переключивши її на щось інше — одна з найпоширеніших політтехнологій, яка дозволяє політичним гравцям, змінивши інформаційний дискурс перед суспільством, наростити втрачені політичні рейтинги.

Перипетії останніх місяців довкола Медведчука все більше наводять на думку, що ми з вами знаходимось у театрі, спостерігаючи за посередньою п’єсою, яку підсовують режисери з Банкової.

Дія перша

19 лютого РНБОУ ввела санкції проти Медведчука. Цей крок не лише загальмував різке падіння рейтингів Зеленського, але й дозволив частково відновити втрачені електоральні бали. Особливо в цьому старались ботоферми та експерти з Банкової, які під керівництвом експідлеглого, одного з нинішніх керівників ОПЗЖ Сергія Льовочкіна, Подоляка активно розганяли меседж «Зеленський зробив те, чого не міг Порошенко».

Українці чекали продовження — офіційних підозр і арештів Козака і Медведчука. Однак не відбулось нічого. Ні підозр, ні арештів, ні слідчих дій. Йшли місяці. Козак і Медведчук далі спокійно ходили в парламент, проводили паради на 9 травня.

І поки Банкова нарощувала рейтинги, Медведчук спокійно корегував документи, прибираючи будь-які докази, які могли б проти нього використати у суді.

Дія друга

Не пройшло і три місяці, як Банкова оголосила підозру Медведчуку і Козаку. Українське суспільство з радістю відреагувало: «Ура! Обшуки та підозра! Скоро будуть посадки!».

Обшук? Ну по-перше, він відбувається через три місяці після введення санкцій. Як думаєте, що можуть знайти слідчі через три місяці? Правильно, нічого.

Але не тому, що їх чекали повністю відбілені юристами і бухгалтерами Медведчука документи. А тому, що СБУ не змогла потрапити в будинок Медведчука. Силовиків не пустила охорона.

У мене з цього приводу лиш одне питання: це точно вчора була СБУ, а не студенти, яких вахтерша не пустила додому в гуртожиток?

Бо коли СБУ шманає ІТ компанії з метою покошмарити бізнес, збираючи корупційні вершки, то її ніхто не може спинити.

Нагадаю, коли потрібно було зайти в музей Гончара для того, аби арештувати картини Порошенка, СБУ і ДБР без проблем це зробили, розштовхавши охорону і побивши народних депутатів.

А тут — не змогли. Консьєржка не пустила.

Але найцікавіше в цій історії те, що, ані Медведчука, ані Козака немає в Україні. Один — у Хорватії, другий — у Москві.

Тобто минулого тижня, коли вони були в Україні і їх можна було арештувати, їм підозру не вручили, а цього тижня, коли їх немає, — так.

До речі, Медведчук вже заявив, що збирається судитись і з ГПУ та СБУ. У жодному разі не є фанатом Медведчука, із задоволенням поспостерігаю за його юридичною війною із силовиками. Передбачити переможця у цій батрахоміомахії — не готовий. Але переконаний, українським силовикам буде непросто. Тим паче, якщо наша версія, що вони грають з ним у піддавки, — правильна.

Так от, якби останні місяці це була не театралізована спецоперація, а реальна боротьба Зеленського з агентами «русского мира», тоді Венедіктова мала виписати підозру Медведчуку 19 лютого під час засідання РНБОУ з подальшим затриманням і арештом до рішення суду. Адже їх обвинувачують у фінансуванні тероризму. Але, на жаль…

Тоді для чого влада ставить перед нами виставу? Від чого влада відвертає нашу увагу? Відповідь потрібно шукати у виступі прем'єра Шмигаля, який на днях розказував про економічну ситуацію в країні. Попри його браві заяви показники — більш, ніж критичні. Продовжується падіння ВВП. Говорячи про нібито зростання робочих місць влада визнає, що за минулий рік скоротилось понад 600.000 робочих місць, на митницях продовжується корупція та скрутки, про які розказував двічі міністр фінансів Уманський. ТСК очолювана нардепом Крульком підтвердила факти наведені Уманським, назвавши щорічну цифру втрат для бюджету у 100 млрд грн. Продовжується розкрадання коштів на «Великому будівництві» та провал з вакцинацією. На фоні загострення воєнних дій з Росією Україна продовжує втрачати міжнародну підтримку. Доказом цього є хоч би той факт, що Україну вперше за багато років не запросили на червневий саміт НАТО.

Але звісно з цими реальними проблемами набагато складніше боротись. Простіше розіграти виставу перед українським суспільством, виставляючи себе борцем з Медведчуком і «русским миром». Тому і продовжують перед нами Подоляк і Єрмак робити постановче шоу.

До речі, подібних «постановчих шоу» у Єрмака з Подоляком і Арестовичем в запасі ще багато. Тут і боротьба з «13 олігархами,» і «посадити Порошенка», і війна з Коломойським та мерами за тарифи.

Головне встигнути до наступних виборів, не відповідаючи на ключове питання людей: «Владо, видовища ви нам забезпечили, а коли будуть хліб і вакцини?»

Віктор Таран для «ВЗ»