Передплатити Підтримати

Російська пропаганда використовує Зеленського

Заява українського президента Володимира Зеленського про те, що він дав доручення голові свого офісу готувати зустріч із Володимиром Путіним, стала справжнісіньким подарунком для російської пропаганди

У цієї пропаганди зараз не найкращі часи. Після оприлюднення інформації про причетність російських спецслужб до вибухів військових складів в Чехії європейські країни одна за одною висилають російських дипломатів. Глави інших держав якщо і телефонують зараз Путіну, то тільки для того, щоб висловити стурбованість у зв'язку зі станом здоров'я Навального. Останнім зробив це президент Франції Еммануель Макрон. І раптом — така удача! Президент України хоче зустрічатися з Путіним після того, як російський президент публічно принижував Зеленського на переговорах із білоруським правителем Олександром Лукашенком. І начебто навіть місце йому не є дуже важливим — тобто теоретично Зеленського можна витягнути до Москви і там продовжити принижувати!

Тож не дивно, що доручення Зеленського — це перша новина російських медіа. Адже краще говорити про те, що з Путіним жадають зустрічатися, ніж розповідати про міжнародне засудження політики Кремля. Тож не дивно, що російські пропагандисти і політики змагаються між собою, хто запропонує найбільш принизливий для Зеленського варіант зустрічі. Прес-секретар Путіна Дмитро Пєсков вже обіцяє посприяти в організації переговорів Зеленського «з людьми в Донбасі». Простіше кажучи, нагадує, що переговори Зеленського з російськими маріонетками — це умова Путіна для того, щоб обговорити окупацію вже з самим російським президентом. Члени Ради Федерації — зрадник Батьківщини Сергій Цеков і Вадим Дєньгін — зрозуміло, радять українському президенту їхати до Москви, як і вимагав від нього Путін. А депутат Держдуми Світлана Журова взагалі пропонує провести зустріч в Криму — щоб президент України остаточно визнав, чий Крим. «Це було б ідеально, тому що саме приєднання Криму запустило багато проблем, які є у нас з Україною, і їх варто обговорити президентам», — говорить Журова.

Але крім місця є ще й час. Депутати радять Зеленському приїхати до Москви 9 травня, взяти участь у «победобесії». Як відомо, візити зарубіжних лідерів в День Перемоги — головне захоплення Володимира Путіна. Останнім часом такі приїзди стали своєрідним підтвердженням васального статусу. То чому б президенту України не увійти у це коло разом з очільниками Білорусі або Абхазії — якщо вже так хочеться? Це теж важливий мотив висловлювань, зрозуміло, що Зеленський на Красній площі 9 травня — точне підтвердження зовсім не перемоги над гітлерівською Німеччиною, а перемоги над Україною.

Ну, і очікування. Ось очікувань поки що не дуже багато, велика частина коментаторів не розраховує на нормалізацію відносин з Україною, не вірить у «самостійність» Зеленського, якому можуть перешкодити український народ і, звичайно ж, Держдепартамент. Райдужні очікування хіба що — у зрадниці Батьківщини Наталії Поклонської. «У хорошому плані, у плані врегулювання і відновлення таких очікуваних і потрібних добрих відносин. Люди цього чекають і дуже хочуть, люди хочуть миру, тому вони будуть сподіватися на цю зустріч», — говорить депутат Держдуми зовсім у дусі «ядерного електорату» Зеленського. Про те, що сама вона брала участь в окупації Криму, з якої і почався конфлікт між Україною і Росією, мерзотниця, очевидно, забула.

Зрозуміло, що Зеленського може не дуже цікавити те, як його використовує російська пропаганда, в українського президента свої завдання, перш за все — створювати ілюзії у власних громадян, багато з яких і за два роки його правління не здатні усвідомити глибини прірви, в якій опинилися. Зрозуміло, що Зеленський не збирається капітулювати, а українське суспільство все одно ніколи не дасть жодному президенту встати на коліна перед Путіним. Зрозуміло, що держдепартамент дійсно може допомогти Зеленському зрозуміти, хто союзник, а хто ворог — не випадково вже сьогодні з'явилися повідомлення про ймовірний візит до Києва держсекретаря США Ентоні Блінкена.

І все ж навіть українському президенту іноді варто подумати над тим, як ворог може використовувати його невгамовне прагнення до безвідповідальних заяв і пропозицій.

Джерело