Передплатити Підтримати

Москві бракує одного елементу, щоб розпочати війну

Войовничій риториці щодо України, яка останніми днями доноситься з Кремля бракує тільки одного елементу, щоби перерости у повномасштабну агресію. Але елементу вирішального


Коли Росія після агресії 2014 року розпочала будівництво військових аеродромів поблизу українського кордону, вона і планувала загарбання України на 2021 рік. Бажано без військових дій, одним шантажем, примусити Верховну Раду призначити проросійський уряд на чолі з Медведчуком або іншим, повністю залежним від Москви, діячем.

І ось тепер розгортання російських військ вздовж українського кордону йде за планом. Вздовж українсько- білоруського кордону встановлюються російські засоби радіоелектронної розвідки, як перший етап розгортання російських військ. А 200 російських танків, що залишалися в Білорусі з минолурічних російсько-білоруських навчань, під'їдуть трохи пізніше. Це найкраща ілюстрація того, чого варті слова Лукашенка, що з білоруської землі не буде агресії проти України. Та й, власне, в Україні ніхто ці обіцянки всерйоз ніколи і не сприймав.
То якого ж елементу бракує Москві, щоби розпочати агресію? Бракує можливості постачати російський газ до Європи, обминаючи Україну. Бо газогін Північний потік-2 ще не збудований. А за кремлівськими планами мав увійти до експлуатації ще у грудні 2019 року. Тож мінімум 55 мільярдів кубів газу Кремль змушений прокачувати українськими газогонами.

Якщо через бойові дії на українській землі, російський снаряд влучить у магістральні газогони України, то Росія не зможе виконати договірні зобов'язання на постачання газу до Європи, і її місце, як постачальника газу, займуть Норвегія, Катар та США. І не тільки на період бойових дій, а назавжди.

Втрата газового ринку Європи, а не миролюбство є тою причиною, через яку Путін не дає команди «фас» своїм генералам.

І канцлер Німеччини Ангела Меркель проти агресії, але не тому, що її бентежить російська агресія проти України, а тому, що вона не хоче, аби це сталося до вересня, коли вона закінчує свою політичну кар'єру на чолі партії і уряду. Бо тоді вона увійде до історії як політичний діяч, що заохочував Путіна до агресії. Адже достатньо було натякнути, що Німеччина відмовиться від закупівель російського газу у разі агресії Росії, як у Кремлі миттю би отямилися від войовничого настрою. Крім того, пані Меркель розуміє, що передчасна агресія Росії назавжди поховає ідею введення до експлуатації Північного потоку-2, яку вона так підтримує. Тож вона, як і численні партнери «Газпрому», не проти агресії Росії, а проти такої агресії, поки не запрацює Північний потік-2.

Недобудований Потік-2 не означає, що збройні сили України не мають бути у стані повної бойової готовності. Бо, як зазначає генерал Забродський, у разі російської агресії ніхто, крім особового складу ЗСУ, за нас воювати не буде. США нададуть Україні військово-технічну, фінансову і дипломатичну допомогу, а Німеччина з Францією і цього не зроблять, а будуть висловлювати «глибоке занепокоєння» та продовжуватимуть закуповувати російський газ.

Європа споживає щорік 400 мільярдів кубів газу, з яких Росія постачає 200 мільярдів кубів. Всього ж Росія видобуває 500 мільярдів кубів на рік. З тих 300 мільярдів, що залишаються після експорту до Європи, значна частина використовується всередині Росії та експортується до Японії і Китаю. Але і значна частина газу залишається «неприлаштованою».
Тому Росія зацікавлена у збільшенні продажів до Європи, але нові гравці, як, наприклад, Катар, Єгипет чи Ізраїль, теж претендують на частину ринку. Втім, цих нових конкурентів Росія не боїться. Бо після введення до експлуатацій газогону, що постачатиме газ з Єгипту та Ізраїлю до Європи, йдеться про потужність у 20 мільярдів кубів на рік.
Якщо споживання газу у Європі зростатиме хоча б на 1% на рік, то це становитиме лише чотири мільярди кубів. І через п'ять років, коли газогон потужністю 20 мільярдів кубів на рік запрацює, споживання в Європі і виросте на 20 мільярдів кубів.

Інша річ — американські експортери скрапленого газу. Наразі вони постачають до Європи всього пів відсотка від обсягів спожитого Європою газу. Але завдяки технологічному прогресу, США видобувають все більше і більше газу і не потребують його стільки всередині країни. Тому вони теж шукають ринки збуту, і Європа є найбільш бажаним місцем для експорту. Цього конкурента Росія боїться з поважних міркувань. Бо США вміють конкурувати і перемагати.

А експорт енергоносіїв — нафти та газу — залишається основним доходом російського бюджету, хоча торік ці надходження до дохідної частини російського бюджету становили 38% від усіх надходжень. На відміну від попередніх років, коли ця стаття доходів становила 50%. Цього року частка енергоносіїв у бюджеті Росії збільшиться, бо зросли ціни на нафту та газ.
Отже, і не дивно, що боротьба за ринки збуту енергоносіїв є основою основ російської зовнішньої політики. Тому застосування російських збройних сил за кордоном теж підпорядковано меті збільшенню доходів від нафти та газу.

Нам не слід думати, що недопущення до експлуатації Північного потоку-2 вирішать за нас американці. Для них це питання бізнесу, хоча і великого бізнесу. А для нас — життя і смерті незалежної української держави. Якби Північний потік-2 був введений за планом у грудні 2019 року, нам би сьогодні було не до жартів у зв'язку з поточним розгортанням російських військ вздовж кордонів з Україною.

Слід чітко усвідомлювати, яку загрозу з точки зору Кремля становить Україна для збільшення надходжень від продажів газу до російського бюджету. Попередній міністр енергетики США назвав Україну Техасом Європи, зважаючи на запаси енергоносіїв в українській землі та українському морі.

Якщо би Україна видобувала газ на морській акваторії Криму, а також на Юзівському родовищі між Харковом та Донецьком, чи на Олеському родовищі між Фраківськом та Львовом, то вона з імпортера газу перетворилася б на досить помітного експортера. І тим не тільки забирала би собі частку ринку у постачанні газу до Європи, але й збивала би ціни на ті 200 мільярдів кубів газу, що Росія вже постачає щорік до Європи. Якщо би ціна впала при цьому тільки на 5 центів за куб, то для Росії це було б втратою у 10 мільярдів доларів на рік.
Наразі Україна не видобуває достатньо газу навіть для своїх потреб, і Росія буде робити все від неї залежне, щоби так було на віки вічні. У тому числі і з застосуванням збройних сил.
Зважаючи на розуміння мотивації очільників Кремля, однією, і не найдурнішою, спробою встановити мир між Україною та Росією була б пропозиція переговорів з метою зняти побоювання Росії щодо потенційного експорту газу Україною. У обмін на відмову від експорту газу Україною назавжди, Росія повертає окуповані акваторії та території. Такі наміри України будуть підтримані і США, бо їм теж відмова України від експорту збільшує вірогідність експорту власного газу. Росія ж позбудеться санкцій, накладених за окупацію українських земель і покращить свої шанси вийти з міжнародної ізоляції і все гіршого інвестиційного клімату. Бо поточний клімат не сприяє іноземним інвестиціям, а навпаки стимулює втечу капіталів з Росії.

Північний потік-2 становить загрозу для України і в недобудованому вигляді. Якщо фізична можливість постачання газу Потоком-2 існуватиме, і тільки відмова страхових компаній або інші перепони, що залежать від рішення урядів чи регуляторів, не даватимуть ввести його до експлуатації, то Росія може ризикнути руйнуванням українських газогонів, щоби примусити європейців переглянути свою думку через шокове підвищення цін на газ у Європі.

Наразі загарбання України відкладається. Але з порядку денного не викреслене.